Чорні діри - ст. 16

Чорні діри, виявлені за сигналами гравітаційних хвиль при їх зіткненні з іншими чорними дірами, можуть бути продуктом набагато ранішніх батьківських зіткнень.

В околицях чорних дір простір настільки викривлений, що навіть промені світла можуть вигинатися навколо них по кілька разів. За допомогою цього явища можна побачити кілька версій однієї й тієї ж речі.

Міжнародна команда астрофізиків у своїй роботі вказує, що відмінні риси зоряного кластера “Паломар 5”, скоріш за все, є результатом наявності надвеликої популяції чорних дір — понад 100 у його центрі.

Дослідження пропонує докази, що основані на гравітаційних хвилях, які показують, що загальна площа горизонту подій чорної діри ніколи не може зменшитися.

Давним-давно, у двох галактиках, розташованих приблизно за 900 мільйонів світлових років від нас, дві чорні діри поглинули своїх супутників-нейтронних зірок, викликавши гравітаційні хвилі, які остаточно досягли Землі у січні 2020 року.

Дослідження пропонує пояснення, що первісні чорні діри могли утворитися у результату колапсу ореолу темної матерії та перерости у SMBH за достатньо короткий час.

За допомогою Атакамського великого міліметрового/субміліметрового масиву (ALMA) дослідники виявили титанічний галактичний вітер, керований надмасивною чорною дірою 13,1 мільярда років тому.

У новому дослідженні виявлено несподіваний вплив надмасивних чорних дір, що знаходяться в центрах галактик, на галактики-супутники.

Надмасивні чорні діри (SMBH) займають центри галактик, маючи маси від одного мільйона до 10 мільярдів сонячних мас. Деякі SMBH перебувають у фазі яскравості, яка називається активним галактичним ядром (AGN). Зрештою AGN вигорають, оскільки існує обмеження максимальної маси для SMBH; вчені вже давно розмірковували, коли це відбувається.

Група дослідників з Міжнародного центру релятивістської астрофізики знайшла можливі докази того, що Стрілець A* не є масивною чорною дірою, а натомість є масою темної матерії.