Чорні діри - ст. 16

Чорні діри чудово всмоктують матерію. Настільки сильно, що навіть світло не може вирватися з їх обіймів (звідси й назва). Але з огляду на їх талант до поглинання, чому чорні діри не продовжують все розширюватися й розширюватися і просто не поглинуть Всесвіт?

Дослідники виявили дивні хмари електронів, що оточують галактики глибоко в космосі -- на відстані близько мільярда світлових років від нас. Хмари, які раніше ніколи не спостерігалися, нагадують двох привидів, що танцюють.

Навколо чорної діри із зорею-компаньйоном астрономи помітили незвичайний набір кілець у рентгенівському випромінюванні, створені світловим відлунням — явищем, подібним до відлуння звукових хвиль, що відскакують від твердих поверхонь.

Справджуючи передбачення теорії загальної теорії відносності Ейнштейна, дослідники повідомили про першу в історії реєстрацію рентгенівського випромінювання зі зворотної сторони чорної діри.

Вчені отримали пряму візуалізацію процесу живлення чорної діри в ядрі галактики NGC 1566, і з′ясували, що затемнювати високоенергетичне випромінювання може пил, що падає у чорну діру.

Магнітні поля навколо чорних дір швидко затухають, що підтверджує так звану "гіпотезу про безволосся", передбачену загальною теорією відносності Ейнштейна.

Чорні діри, виявлені за сигналами гравітаційних хвиль при їх зіткненні з іншими чорними дірами, можуть бути продуктом набагато ранішніх батьківських зіткнень.

В околицях чорних дір простір настільки викривлений, що навіть промені світла можуть вигинатися навколо них по кілька разів. За допомогою цього явища можна побачити кілька версій однієї й тієї ж речі.

Міжнародна команда астрофізиків у своїй роботі вказує, що відмінні риси зоряного кластера “Паломар 5”, скоріш за все, є результатом наявності надвеликої популяції чорних дір — понад 100 у його центрі.

Дослідження пропонує докази, що основані на гравітаційних хвилях, які показують, що загальна площа горизонту подій чорної діри ніколи не може зменшитися.