Чорні діри - ст. 17

Незначна сегрегація мас (розділення зірок за масою) в кулястих скупченнях всередині галактик може бути ознакою того, що в центрі цих скупчень знаходиться чорна діра середньої маси.

Астрономи, використовуючи рентгенівську обсерваторію Чандра, виявили свідчення існування надзвичайно довгого струменя (джета) частинок, що йде з надмасивної чорної діри в ранньому Всесвіті.

У новому теоретичному дослідженні запропонувано новий механізм утворення надмасивних чорних дір із темної матерії. Міжнародна команда виявила, що замість звичайних сценаріїв утворення із залученням "нормальної" матерії, натомість надмасивні чорні діри могли утворюватися безпосередньо з темної матерії в регіонах високої щільності в центрах галактик.

Від чорної діри до Південного полюсу: вчені ідентифікували перше нейтрино з події припливного руйнування.

Після підтвердження у попередньому дослідженні зі штучною чорною дірою, що еквівалент випромінювання Хокінга є спонтанним, тепер вчені підтвердили, що воно є й стаціонарним. Також, дослідники побачили ознаки внутрішнього горизонту подій.

Міжнародна команда астрономів опублікувала карту неба, на якій показано понад 25 тисяч надмасивних чорних дір.

Нові спостереження за першою з коли-небудь виявлених чорних дір змусили астрономів сумніватися в тому, що вони знають про найзагадковіші об’єкти Всесвіту.

Астрономи виявили в серці кулястого кластера NGC 6397 дещо, чого вони не очікували: скупчення менших чорних дір, які ховалися там замість однієї масивної чорної діри.

Відкриття небесного "єдинорога", який має лише тендітні 2,9 сонячні маси, може допомогти розкрити таємницю, яка давно бентежила астрономів.

При вивченні екстремальних чорних дір виявлено ще одну величину, якою можна охарактеризувати чорну діру, окрім як за масою, спіном та зарядом, і яку потенційно можна виміряти -- "гравітаційне волосся".