Чорні діри - ст. 19

Від чорної діри до Південного полюсу: вчені ідентифікували перше нейтрино з події припливного руйнування.

Після підтвердження у попередньому дослідженні зі штучною чорною дірою, що еквівалент випромінювання Хокінга є спонтанним, тепер вчені підтвердили, що воно є й стаціонарним. Також, дослідники побачили ознаки внутрішнього горизонту подій.

Міжнародна команда астрономів опублікувала карту неба, на якій показано понад 25 тисяч надмасивних чорних дір.

Нові спостереження за першою з коли-небудь виявлених чорних дір змусили астрономів сумніватися в тому, що вони знають про найзагадковіші об’єкти Всесвіту.

Астрономи виявили в серці кулястого кластера NGC 6397 дещо, чого вони не очікували: скупчення менших чорних дір, які ховалися там замість однієї масивної чорної діри.

Відкриття небесного "єдинорога", який має лише тендітні 2,9 сонячні маси, може допомогти розкрити таємницю, яка давно бентежила астрономів.

При вивченні екстремальних чорних дір виявлено ще одну величину, якою можна охарактеризувати чорну діру, окрім як за масою, спіном та зарядом, і яку потенційно можна виміряти -- "гравітаційне волосся".

Нещодавнє дослідження припускає можливість існування "надзвичайно великих чорних дір", або SLAB, які навіть більші за надмасивні чорні діри, що вже спостерігаються в центрах галактик.

Астрономи спостерігали світний квазар на відстані 13,03 мільярда світлових років від Землі -- найвіддаленіший із виявлених на сьогодні квазарів. Датований 670 мільйонами років після Великого вибуху, коли Всесвіту було лише 5% від свого теперішнього віку, у квазарі розміщена надмасивна чорна діра, еквівалентна загальній масі 1,6 мільярда сонць.

Потужні струмені, випущені зі Стрільця A*, могли позбавити зірок атмосфери.