Чорні діри - ст. 19

Астрономи помітили рідкісний спалах світла від зірки, розірваної надмасивною чорною дірою. Це явище, відоме як подія приливного руйнування, є найближчим подібним спалахом, зафіксованим на сьогоднішній день.

Королівська академія наук Швеції вирішила присудити Нобелівську премію з фізики 2020 року пополам, за два відкриття, пов’язані з чорними дірами.

За допомогою Дуже великого телескопу (VLT) астрономи виявили групу галактик, які лежали навколо чорної діри, коли Всесвіту було менше одного мільярда років.

Науковці виявили таємничі пульсації гамма-випромінювання, що виходять з космічної газової хмари.

Астрономи виявили, що може статися, коли гігантська чорна діра не втручається в життя галактичного скупчення. Використовуючи рентгенівську обсерваторію Чандра та інші телескопи, вони показали, що пасивна поведінка чорної діри може пояснити дивовижний потік зореутворення, що відбувається у далекому скупченні галактик.

Вчені розробили новий метод пошуку чорних дір у зовнішній Сонячній системі, щоб, разом з цим, визначити раз і назавжди істинну природу гіпотетичної Дев′ятої планети. Вони пропонують спостерігати за акреційними спалахами, наявність яких може довести або спростувати те, що Дев’ята планета є чорною дірою.

Астрономи припускають, що при злитті двох чорних дір, які обертаються навколо третьої, більш масивної, вони спричиняють світіння матеріалу в акреційному диску третьої чорної діри.

Голографічний принцип. Згідно з новими дослідженнями, чорні діри можуть бути як голограми, в яких вся інформація для створення тривимірного зображення кодується в двовимірній поверхні.

Спостереження Стратосферної обсерваторії інфрачервоної астрономії (SOFIA) вказують на те, що магнітне поле біля ядра нашої галактики досить потужне, щоб контролювати матеріал, що рухається навколо чорної діри, навіть за наявності величезних гравітаційних сил чорної діри.

Нове дослідження показує, що під тиском деякі надмасивні чорні діри насправді благоденствують.