Чорні діри - ст. 20

Спостереження, очолювані Інститутом фізики позаземної фізики ім. Макса Планка, вперше показали, що зірка, яка обертається навколо надмасивної чорної діри в центрі Чумацького Шляху, рухається так, як передбачила загальна теорія відносності Ейнштейна. Її орбіта має форму розетки, а не еліпса, як передбачено теорією тяжіння Ньютона.

Можливо, ви чули, що ніщо не уникає гравітаційного захоплювання чорною дірою, навіть світло. Це вірно у випадку безпосередньої близькості до чорної діри, але трохи далі – в дисках з матеріалом, який кружляє навколо деяких чорних дір – світло може вирватися.

Астрономи знайшли найкращого кандидата на винуватця космічного вбивства: чорну діру невловимого класу, відомого як "чорні діри проміжної маси", яка розкрила своє існування, розірвавши заблукалу зірку, що пролетіла занадто близько.

Вчені отримали перше зображення газоподібних хмар у далекій галактиці, що були порушені молодими потужними струменями, викинутими з надмасивної чорної діри.

Згідно з класичними теоріями, ці космічні гіганти не мали б часу розвинутися в молодому Всесвіті. Тим не менш, спостереження говорять про те, що надмасивні чорні діри були вже присутні.

Студенти та дослідники університету, які працюють з місією НАСА OSIRIS-REx на орбіті навколоземного астероїда Бенну, неочікувано виявили феномен, який стався на відстані 30 тисяч світлових років.

Відлуння в сигналах гравітаційних хвиль говорить про те, що горизонт подій чорної діри може бути складнішим, ніж вважають вчені на даний час.

Нове дослідження виявило більше дюжини масивних чорних дір в карликових галактиках, які раніше вважалися замалими для утримання їх, і здивували вчених своїм розташуванням всередині галактик.

Матеріал, падаючи в чорну діру, викидає рентгенівські промені в космос - і тепер астрономи використовують відлуння цього випромінення для картування динамічної поведінки та оточення самої чорної діри.

Відкрито чорну діру, утворену після смерті зірки, яка має величезну масу - 70 сонячних. Вона знаходиться за 15 тисяч світлових років від Землі, названа дослідниками LB-1.