Чорні діри - ст. 20

Астрономи спостерігали світний квазар на відстані 13,03 мільярда світлових років від Землі -- найвіддаленіший із виявлених на сьогодні квазарів. Датований 670 мільйонами років після Великого вибуху, коли Всесвіту було лише 5% від свого теперішнього віку, у квазарі розміщена надмасивна чорна діра, еквівалентна загальній масі 1,6 мільярда сонць.

Потужні струмені, випущені зі Стрільця A*, могли позбавити зірок атмосфери.

Астрономи, спостерігаючи за сотнями мільйонами зірок галактики Андромеди, знайшли кандидата на первісну чорну діру. Це чорні діри які, за певним сценарієм, могли бути утворені з інших всесвітів і містять їх в собі, а також з них може складатися темна матерія.

За допомогою статистичного методу дослідники визначили, в якому з регіонів — у широкосмуговому чи в молекулярному торі — струмені з надмасивних чорних дір перетворюють видиме та інфрачервоне світло у високоенергетичні гамма-промені.

Додавши параметр, який дозволяє моделі Ейнштейна поєднуватися з квантовою теорією не суперечливим чином, вчені виявили, що при швидкому обертанні чорні діри можуть мати "волосся".

Виявлено далеку галактику, в якій, попри інтенсивне бенкетування чорної діри в її центрі, продовжується зореутворення.

Космічний телескоп Хаббла зафіксував цікавий ефект, який пояснюють тим, що пиловий диск матеріалу, який оточує чорну діру, відкидає свою тінь у космос, створюючи промені з яскравого світла та тіні.

Деякі надмасивні чорні діри запускають вдалечінь від себе потужні промені матеріалу, або струмені, тоді як інші – ні. Тепер астрономи, можливо, визначили, чому так відбувається.

Астрономи помітили рідкісний спалах світла від зірки, розірваної надмасивною чорною дірою. Це явище, відоме як подія приливного руйнування, є найближчим подібним спалахом, зафіксованим на сьогоднішній день.

Королівська академія наук Швеції вирішила присудити Нобелівську премію з фізики 2020 року пополам, за два відкриття, пов’язані з чорними дірами.