Чорні діри

Протягом майже шістдесяти років загальна теорія відносності передбачала, що чорні діри визначаються лише масою та обертанням навколо власної осі (спіном). У новому дослідженні розроблено метод перевірки того, чи не приховують деякі чорні діри дещо більше.

За допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) вчені вперше виявили у віддаленій окремій галактиці три надмасивні чорні діри, що активно накопичують матерію.

Чорна діра, оточена гігантським коконом надщільного та надяскравого газу. Такі об′єкти можуть пояснити походження загадкових маленьких червоних крапок, які часто зустрічаються на знімках глибокого космосу.

Обсерваторія NASA імені Ніла Герелса Свіфта зафіксувала “осиротілу” чорну діру, яка спалахнула, поглинаючи зорю на околицях віддаленої галактики. Такі явища й так трапляються рідко, а ще ніколи раніше їх не спостерігали на такій великій відстані від ядра галактики.

Завдяки космічному телескопу «Джеймс Вебб» (JWST) астрономи отримали зображення газових філаментів, які з’єднують гарячу атмосферу галактики з обертовим газовим диском, що живить її центральну надмасивну чорну діру.

В масивному зоряному скупченні, за допомогою астрометричних вимірювань, виявлено першу чорну діру зоряної маси з «відсутньої» популяції.

Після понад 50 років пошуків астрофізики нарешті виявили докази існування потужного вітру, що дме з надмасивної чорної діри Стрілець А* (Sgr A*) в центрі нашої галактики Чумацький Шлях.

Використовуючи космічний телескоп Джеймса Вебба, астрономи виявили чіткі докази того, що деякі надмасивні чорні діри могли бути величезними від самого початку, не маючи своєї значно масивнішої галактики.

Вчені розробили новий метод ідентифікації та каталогізації того, як «дзвенять» чорні діри під час зіткнення та злиття, що буде корисними для інтерпретації даних з детекторів гравітаційних хвиль.

Міжнародна група дослідників стверджує, що наймасивніші чорні діри Всесвіту не утворилися безпосередньо в результаті колапсу зірок; натомість — у результаті серії повторюваних і надзвичайно потужних зіткнень у дуже густонаселених зоряних скупченнях.