Чорні діри

Обсерваторія NASA імені Ніла Герелса Свіфта зафіксувала “осиротілу” чорну діру, яка спалахнула, поглинаючи зорю на околицях віддаленої галактики. Такі явища й так трапляються рідко, а ще ніколи раніше їх не спостерігали на такій великій відстані від ядра галактики.

Завдяки космічному телескопу «Джеймс Вебб» (JWST) астрономи отримали зображення газових філаментів, які з’єднують гарячу атмосферу галактики з обертовим газовим диском, що живить її центральну надмасивну чорну діру.

В масивному зоряному скупченні, за допомогою астрометричних вимірювань, виявлено першу чорну діру зоряної маси з «відсутньої» популяції.

Після понад 50 років пошуків астрофізики нарешті виявили докази існування потужного вітру, що дме з надмасивної чорної діри Стрілець А* (Sgr A*) в центрі нашої галактики Чумацький Шлях.

Використовуючи космічний телескоп Джеймса Вебба, астрономи виявили чіткі докази того, що деякі надмасивні чорні діри могли бути величезними від самого початку, не маючи своєї значно масивнішої галактики.

Вчені розробили новий метод ідентифікації та каталогізації того, як «дзвенять» чорні діри під час зіткнення та злиття, що буде корисними для інтерпретації даних з детекторів гравітаційних хвиль.

Міжнародна група дослідників стверджує, що наймасивніші чорні діри Всесвіту не утворилися безпосередньо в результаті колапсу зірок; натомість — у результаті серії повторюваних і надзвичайно потужних зіткнень у дуже густонаселених зоряних скупченнях.

Вчені встановили, що потужність джетів у Cygnus X-1 (Лебідь X-1) — подвійній системі, що складається з першої підтвердженої чорної діри та надгігантської зорі — дорівнює потужності 10 тисяч Сонць.

У центрі галактики Маркарян 501 (Mrk 501), судячи з усього, знаходиться не одна надмасивна чорна діра, а дві. Результати радіоастрономічних спостережень, проведені протягом кількох років, вказують на те, що вони можуть злитися всього через 100 років.

Міжнародна команда астрономів виявила надзвичайно рідкісне явище: галактику, віддалену приблизно на 10 мільярдів світлових років, яскравість якої за лише 20 років знизилася до однієї двадцятої від початкового рівня.