Чорні діри

Справджуючи передбачення теорії загальної теорії відносності Ейнштейна, дослідники повідомили про першу в історії реєстрацію рентгенівського випромінювання зі зворотної сторони чорної діри.

Вчені отримали пряму візуалізацію процесу живлення чорної діри в ядрі галактики NGC 1566, і з′ясували, що затемнювати високоенергетичне випромінювання може пил, що падає у чорну діру.

Магнітні поля навколо чорних дір швидко затухають, що підтверджує так звану "гіпотезу про безволосся", передбачену загальною теорією відносності Ейнштейна.

Чорні діри, виявлені за сигналами гравітаційних хвиль при їх зіткненні з іншими чорними дірами, можуть бути продуктом набагато ранішніх батьківських зіткнень.

В околицях чорних дір простір настільки викривлений, що навіть промені світла можуть вигинатися навколо них по кілька разів. За допомогою цього явища можна побачити кілька версій однієї й тієї ж речі.

Міжнародна команда астрофізиків у своїй роботі вказує, що відмінні риси зоряного кластера “Паломар 5”, скоріш за все, є результатом наявності надвеликої популяції чорних дір — понад 100 у його центрі.

Дослідження пропонує докази, що основані на гравітаційних хвилях, які показують, що загальна площа горизонту подій чорної діри ніколи не може зменшитися.

Давним-давно, у двох галактиках, розташованих приблизно за 900 мільйонів світлових років від нас, дві чорні діри поглинули своїх супутників-нейтронних зірок, викликавши гравітаційні хвилі, які остаточно досягли Землі у січні 2020 року.

Дослідження пропонує пояснення, що первісні чорні діри могли утворитися у результату колапсу ореолу темної матерії та перерости у SMBH за достатньо короткий час.

За допомогою Атакамського великого міліметрового/субміліметрового масиву (ALMA) дослідники виявили титанічний галактичний вітер, керований надмасивною чорною дірою 13,1 мільярда років тому.