Чорні діри - ст. 8

Запропоновано метод виявлення первинної чорної діри внаслідок її взаємодії з нейтронною зіркою, що обертається повільно.

Астрофізики дослідили, як надмасивні чорні діри (SMBH) живляться газовими хмарами, які досягають їх, переміщуючись на сотні тисяч світлових років з однієї галактики в іншу.

Фізики розробили модель, яка відображає дивовижну орбіту зірки навколо надмасивної чорної діри.

Вчені за допомогою Атакамського великого міліметрового/субміліметрового масиву (ALMA) зазирнули у серце пари галактик, відомих як UGC 4211, що перебувають у процесі злиття, і виявили дві чорні діри, які зростають пліч-о-пліч поблизу центру новоутворюваної галактики.

Чорні діри утворюють природні машини часу, які дають змогу подорожувати як у минуле, так і в майбутнє. Але не варто очікувати, що найближчим часом ви вирушите у гості до динозаврів.

Дослідження показує, що сучасні вимірювання чорних дір недостатні для того, щоб зрозуміти, в яких умовах у Всесвіті формуються невидимі гіганти.

Нове дослідження показує, що більша частина спостережуваних зіткнень бінарних чорних дір могла статися у зоряних скупченнях.

За допомогою Дуже великого телескопа (VLT) визначено, що незвичайне джерело видимого світла є найвіддаленішим прикладом чорної діри, яка поглинула зірку, ще й викидає її залишки у вигляді джетів.

Запропоновано спосіб спостереження за другою за близькістю до Землі надмасивною чорною дірою, що в 3 мільйони разів перевищує масу Сонця й розташована в карликовій галактиці Leo I.

Вченим можливо доведеться переосмислити спосіб утворення GRB після того, як дослідження показало, що ці колосальні позагалактичні сплески енергії іноді викликаються надмасивними зорями.