Чорні діри - ст. 12

Запропоновано інверсний підхід для визначення руху бінарних чорних дір - метод на основі машинного навчання, що вимагає невисокої обчислювальної потужності.

Наші телескопи ніколи не виявляли чорних дір, маса яких у 20 разів перевищує масу Сонця. Однак, тепер ми знаємо про їх існування, оскільки нещодавно було «почуто» злиття десятків таких чорних дір за допомогою гравітаційно-хвильового випромінювання. Команда астрономів виявила, що ці, здавалося б, суперечливі результати можна пояснити упередженнями щодо масивних чорних дір при звичайних спостереженнях за допомогою телескопів.

Команда міжнародних вчених виявила найбільшу кількість з коли-небудь виявлених гравітаційних хвиль.

Фізики-теоретики за допомогою суперкомп’ютерних симуляцій, результати яких добре збігаються зі спостереженнями, пояснили чому струмінь зі знаменитої чорної діри вистрілює на тисячі світлових років.

Протягом останніх шести років обсерваторії гравітаційних хвиль виявляли злиття чорних дір, чим підтверджували головне передбачення теорії гравітації Альберта Ейнштейна. Але є проблема — багато з цих чорних дір несподівано великі.

Міжнародна група астрофізиків виявила великі відхилення в яскравості світла навколо однієї з найближчих чорних дір у нашій галактиці, на відстані 9600 світлових років від Землі, які, на думку дослідників, спричинені величезним викривленням її акреційного диска.

Астрономи винайшли ще один метод знаходження досі остаточно не виявлених бінарних систем з масивних чорних дір.

Симуляції хаотичної взаємодії трьох чорних дір показують, що більш легкі чорні діри мають тенденцію викидати одна одну в космос, а важчі — зливатися.

Вчені наближаються до того, що зможуть виявити випромінювання Хокінга -- невловне теплове випромінювання, яке, як вважається, виробляється горизонтом подій чорної діри.

Нові розрахунки показують, що чорна діра, що поглинає зорю, можливо не генерувала достатньо енергії для запуску нейтрино.