Чорні діри - ст. 12

Симуляції хаотичної взаємодії трьох чорних дір показують, що більш легкі чорні діри мають тенденцію викидати одна одну в космос, а важчі — зливатися.

Вчені наближаються до того, що зможуть виявити випромінювання Хокінга -- невловне теплове випромінювання, яке, як вважається, виробляється горизонтом подій чорної діри.

Нові розрахунки показують, що чорна діра, що поглинає зорю, можливо не генерувала достатньо енергії для запуску нейтрино.

Навіть наймасивніші з надмасивних чорних дір не дуже великі, що ускладнює вимірювання їх розмірів. Однак нещодавно астрономи розробили нову методику, яка дозволяє оцінити масу чорної діри на основі руху гарячого газу навколо неї -- навіть якщо сама чорна діра менша одного пікселя.

Всесвіт наповнений енергетичними частинками, такими як рентгенівські, гамма-промені та нейтрино. Однак походження більшості високоенергетичних космічних частинок залишається нез′ясованим.

У житті кожної галактики настає момент, як вважають астрономи, коли вона викидає значну частину газу, але вчені не впевнені, що є причиною цієї т.зв. "кризи середнього віку".

Аналізуючи спостереження за спалахом рентгенівського випромінювання та узгоджуючи дані з теоретичними моделями, астрономи задокументували фатальну зустріч між зорею-невдахою та чорною дірою проміжної маси.

Нове дослідження показує, що час прибуття радіохвиль від радіопульсарів демонструє відхилення з такими властивостями, які ми очікуємо від гравітаційних хвиль від злиття надмасивних чорних дір.

Якщо дві чорні діри зливаються посередині космосу і нікого немає поруч, щоб це побачити, то чи насправді злиття відбувається?

Виявлено, що чорні діри є ще складнішими термодинамічними системами -- на додачу до температури, мають тиск.