Чорні діри - ст. 14

Протягом останніх шести років обсерваторії гравітаційних хвиль виявляли злиття чорних дір, чим підтверджували головне передбачення теорії гравітації Альберта Ейнштейна. Але є проблема — багато з цих чорних дір несподівано великі.

Міжнародна група астрофізиків виявила великі відхилення в яскравості світла навколо однієї з найближчих чорних дір у нашій галактиці, на відстані 9600 світлових років від Землі, які, на думку дослідників, спричинені величезним викривленням її акреційного диска.

Астрономи винайшли ще один метод знаходження досі остаточно не виявлених бінарних систем з масивних чорних дір.

Симуляції хаотичної взаємодії трьох чорних дір показують, що більш легкі чорні діри мають тенденцію викидати одна одну в космос, а важчі — зливатися.

Вчені наближаються до того, що зможуть виявити випромінювання Хокінга -- невловне теплове випромінювання, яке, як вважається, виробляється горизонтом подій чорної діри.

Нові розрахунки показують, що чорна діра, що поглинає зорю, можливо не генерувала достатньо енергії для запуску нейтрино.

Навіть наймасивніші з надмасивних чорних дір не дуже великі, що ускладнює вимірювання їх розмірів. Однак нещодавно астрономи розробили нову методику, яка дозволяє оцінити масу чорної діри на основі руху гарячого газу навколо неї -- навіть якщо сама чорна діра менша одного пікселя.

Всесвіт наповнений енергетичними частинками, такими як рентгенівські, гамма-промені та нейтрино. Однак походження більшості високоенергетичних космічних частинок залишається нез′ясованим.

У житті кожної галактики настає момент, як вважають астрономи, коли вона викидає значну частину газу, але вчені не впевнені, що є причиною цієї т.зв. "кризи середнього віку".

Аналізуючи спостереження за спалахом рентгенівського випромінювання та узгоджуючи дані з теоретичними моделями, астрономи задокументували фатальну зустріч між зорею-невдахою та чорною дірою проміжної маси.