Чорні діри - ст. 13

За допомогою суперкомп′ютерних симуляцій вчені з′ясували, що більше впливає на виживання зірки при наближенні до чорної діри – маса зірки, чи її щільність.

Вперше астрономи можливо побачили світло від злиття двох чорних дір, що відкриває можливості для вивчення цих таємничих темних об’єктів.

Рідкісний скарб, який міг би пролити світло на еволюцію чорних дір, щойно знайдений у найближчому великому сусіді Чумацького Шляху.

Як утворюються хімічні елементи в нашому Всесвіті? Звідки беруться такі важкі елементи, як золото та уран? Використовуючи комп’ютерні симуляції, дослідники показали, що синтез важких елементів характерний для певних чорних дір з орбітальними скупченнями речовини -- так званими акреційними дисками.

За допомогою Дуже великого телескопа (VLT) Європейської південної обсерваторії (ESO) астрономи виявили маленьку чорну діру за межами Чумацького Шляху, поглянувши на те, як вона впливає на рух зорі в її безпосередній близькості. Вперше цей метод був використаний для виявлення наявності чорної діри за межами нашої галактики.

Запропоновано інверсний підхід для визначення руху бінарних чорних дір - метод на основі машинного навчання, що вимагає невисокої обчислювальної потужності.

Наші телескопи ніколи не виявляли чорних дір, маса яких у 20 разів перевищує масу Сонця. Однак, тепер ми знаємо про їх існування, оскільки нещодавно було «почуто» злиття десятків таких чорних дір за допомогою гравітаційно-хвильового випромінювання. Команда астрономів виявила, що ці, здавалося б, суперечливі результати можна пояснити упередженнями щодо масивних чорних дір при звичайних спостереженнях за допомогою телескопів.

Команда міжнародних вчених виявила найбільшу кількість з коли-небудь виявлених гравітаційних хвиль.

Фізики-теоретики за допомогою суперкомп’ютерних симуляцій, результати яких добре збігаються зі спостереженнями, пояснили чому струмінь зі знаменитої чорної діри вистрілює на тисячі світлових років.

Протягом останніх шести років обсерваторії гравітаційних хвиль виявляли злиття чорних дір, чим підтверджували головне передбачення теорії гравітації Альберта Ейнштейна. Але є проблема — багато з цих чорних дір несподівано великі.