Чорні діри - ст. 13

За допомогою Дуже великого масиву ім. Карла Г. Янського (VLA) астрономи показали, що струмінь матеріалу, що виходить з ядра гігантської галактики, спрямовується магнітним полем у формі штопора майже на 3300 світлових років від центральної надмасивної чорної діри галактики. Це набагато далі, ніж таке магнітне поле було раніше виявлено в галактичному струмені.

Виявлено незвичайно масивну чорну діру в центрі однієї з карликових галактик-супутників Чумацького Шляху, яка називається “Лев I”. Майже така ж масивна, як чорна діра в нашій галактиці, ця знахідка може змінити наше розуміння того, як еволюціонують усі галактики.

Астрономи виявили найближчу до Землі пару надмасивних чорних дір з тих, що коли-небудь спостерігалися. Ці два об’єкти також знаходяться на набагато меншій відстані один від одного, ніж будь-яка інша раніше знайдена пара надмасивних чорних дір, і врешті решт вони зіллються в одну гігантську чорну діру.

За допомогою суперкомп′ютерних симуляцій вчені з′ясували, що більше впливає на виживання зірки при наближенні до чорної діри – маса зірки, чи її щільність.

Вперше астрономи можливо побачили світло від злиття двох чорних дір, що відкриває можливості для вивчення цих таємничих темних об’єктів.

Рідкісний скарб, який міг би пролити світло на еволюцію чорних дір, щойно знайдений у найближчому великому сусіді Чумацького Шляху.

Як утворюються хімічні елементи в нашому Всесвіті? Звідки беруться такі важкі елементи, як золото та уран? Використовуючи комп’ютерні симуляції, дослідники показали, що синтез важких елементів характерний для певних чорних дір з орбітальними скупченнями речовини -- так званими акреційними дисками.

За допомогою Дуже великого телескопа (VLT) Європейської південної обсерваторії (ESO) астрономи виявили маленьку чорну діру за межами Чумацького Шляху, поглянувши на те, як вона впливає на рух зорі в її безпосередній близькості. Вперше цей метод був використаний для виявлення наявності чорної діри за межами нашої галактики.

Запропоновано інверсний підхід для визначення руху бінарних чорних дір - метод на основі машинного навчання, що вимагає невисокої обчислювальної потужності.

Наші телескопи ніколи не виявляли чорних дір, маса яких у 20 разів перевищує масу Сонця. Однак, тепер ми знаємо про їх існування, оскільки нещодавно було «почуто» злиття десятків таких чорних дір за допомогою гравітаційно-хвильового випромінювання. Команда астрономів виявила, що ці, здавалося б, суперечливі результати можна пояснити упередженнями щодо масивних чорних дір при звичайних спостереженнях за допомогою телескопів.