Чорні діри - ст. 3

За допомогою радіотелескопа MeerKAT астрономи виявили новий невідомий об′єкт у Чумацькому Шляху, який важчий за найважчі відомі нейтронні зорі та водночас легший за найлегші відомі чорні діри.

За гіпотетичним сценарієм, маленькі первинні чорні діри можуть бути захоплені новоутвореними зорями. Дослідники змоделювали еволюцію цих так званих "зір Гокінга" та виявили, що вони можуть мати напрочуд довгий час життя, багато в чому нагадуючи звичайні зорі.

Фахівці колаборації "Телескоп горизонту подій" (EHT) опублікували нові результати, в яких вперше описано, як світло від краю надмасивної чорної діри M87* обертається по спіралі, уникаючи сильної гравітації чорної діри — ознака того, що називається круговою (циркулярною) поляризацією.

Нове дослідження змінює уявлення астрофізиків про звички харчування надмасивних чорних дір та може пояснити, чому квазари так швидко спалахують і гаснуть.

Дослідження припускає існування кількох чорних дір у скупченні Гіади — найближчому розсіяному скупченні до нашої Сонячної системи, що зробило б їх найближчими до Землі з коли-небудь виявлених.

Міжнародна наукова група уперше виявила процеси перенесення магнітного поля в акреційному потоці чорної діри та утворення "MAD" - магнітно-затриманого диска в околицях чорної діри.

Астрономи провели ретельну криміналістичну експертизу зірки, яка надто близько підійшла до гігантської чорної діри, внаслідок чого була розірвана на шматки, а її нутрощі викинуто у космос.

Дослідники виявили найвіддаленішу з відомих на сьогодні активну надмасивну чорну діру за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST). Галактика CEERS 1019 існувала приблизно через 570 мільйонів років після Великого вибуху, і її чорна діра менш масивна, ніж будь-яка інша, виявлена в ранньому Всесвіті.

Астрофізики, використовуючи великі радіотелескопи для спостереження за колекцією космічних годинників у нашій галактиці, виявили докази існування гравітаційних хвиль, що коливаються з періодами від кількох років до десятиліть.

Нове теоретичне дослідження показало, що Стівен Гокінг мав рацію щодо чорних дір, хоча й не повністю. Через випромінювання Гокінга чорні діри в кінцевому підсумку випаровуються, але горизонт подій не такий важливий, як вважалося раніше.