Чорні діри - ст. 2

Космічна загадка неймовірно високоенергійного нейтрино вирішена за допомогою моделі чорних дір з «темним зарядом».

У ранньому Всесвіті виявлено дивовижну комбінацію: квазар зазнає надзвичайно швидкої акреції, при цьому одночасно яскраво сяє у рентгенівському діапазоні та виробляє сильне радіовипромінювання з джета — особливості, які, за багатьма теоретичними моделями, не можуть співіснувати.

Знайдено пояснення загадкових "маленьких червоних точок", які з′являлися на знімках космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) з моменту введення його в експлуатацію та спантеличували дослідників усього світу.

За допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) підтверджено наявність надмасивної чорної діри, що активно зростає в невеликій галактиці CANUCS-LRD-z8.6 всього через 570 мільйонів років після Великого вибуху.

Зафіксований спалах світла від надмасивної чорної діри є найбільшим і найвіддаленішим з коли-небудь спостережуваних.

Новий аналіз двох подій злиття чорних дір свідчить про те, що чорні діри, що зіткнулися, самі могли бути результатом попередніх космічних зіткнень.

Міжнародна команда астрономів, використовуючи розгалужену мережу телескопів, виявила першу радіояскраву подію припливного руйнування (TDE), що відбулася за межами центру галактики та найшвидше еволюціонує серед коли-небудь спостережуваних цього типу космічних катастроф.

Вперше астрономам вдалося зафіксувати радіозображення з парою чорних дір, підтвердивши теоретичні розрахунки.

За допомогою складних суперкомп′ютерних моделювань астрофізики-теоретики встановили наявність додаткового механізму, відповідального за вилучення енергії обертання з чорних дір.

Нові зображення від Телескопа горизонту подій (EHT) показують несподівані зміни поляризації навколо надмасивної чорної діри в центрі галактики M87, що вказує на динамічне та складне середовище поблизу неї.