Чорні діри - ст 2

У новому дослідженні виявлено несподіваний вплив надмасивних чорних дір, що знаходяться в центрах галактик, на галактики-супутники.

Надмасивні чорні діри (SMBH) займають центри галактик, маючи маси від одного мільйона до 10 мільярдів сонячних мас. Деякі SMBH перебувають у фазі яскравості, яка називається активним галактичним ядром (AGN). Зрештою AGN вигорають, оскільки існує обмеження максимальної маси для SMBH; вчені вже давно розмірковували, коли це відбувається.

Група дослідників з Міжнародного центру релятивістської астрофізики знайшла можливі докази того, що Стрілець A* не є масивною чорною дірою, а натомість є масою темної матерії.

Проведено дослідження, яке демонструє наявність акреційних станів у надмасивних чорних дір із властивостями, дуже подібними до тих, які є у чорних дір зоряної маси.

Фізики-теоретики проаналізували дані, отримані від чорної діри M87* в рамках колаборації EHT, для перевірки загальної теорії відносності Ейнштейна. Згідно з результатами перевірки, розмір тіні від M87* чудово узгоджується з чорною дірою в загальній теорії відносності, але встановлює обмеження на властивості чорних дір в інших теоріях.

Можуть існувати реальні способи створення космічних мостів, передбачених загальною теорією відносності.

Астрофізики розробили новий метод визначення місцеперебування надзвичайно рідкісних позагалактичних об′єктів — “квазарів зі змінюваним виглядом”.

Результати більше ніж дворічних спостережень за надмасивною чорною дірою, що була пробуджена зіркою, показали, що вона споживає матеріал подібно до чорних дір зоряної маси.

Використовуючи дані обстеження всього неба SRG/eROSITA, вчені з Інституту позаземної фізики Макса Планка виявили дві галактики, що раніше були в стані спокою, а зараз демонструють квазіперіодичні виверження.

Десятиліттями астрономи спостерігали сплески електромагнітного випромінювання, що надходять з чорних дір. Вони припускали, що це результат роздирання зірок, але ніколи не бачили силуету справжніх матеріальних зв′язок. Тепер група астрономів, включаючи провідного автора Джакомо Канніцаро та Пітера Йонкера з Нідерландського інституту космічних досліджень (SRON)/Університет Радбуда, вперше спостерігає спектральні лінії поглинання, спричинені прядами спагеттіфікованої зірки.