Чорні діри - ст. 2

Теоретичне дослідження припускає, що маленькі чорні діри, народжені в ранньому Всесвіті, могли залишити по собі порожнисті планетоїди й мікроскопічні тунелі, і що нам слід почати шукати їх у камінні та старих будівлях.

Спостереження за допомогою космічних обсерваторій JWST і "Чандра" виявили надмасивну чорну діру низької маси, яка, схоже, поглинає матерію зі швидкістю, що у 40 разів перевищує теоретичну межу.

Гігантська чорна діра розірвала зорю, і тепер використовує її уламки, щоб завдати удару по іншій зорі або меншій чорній дірі. Відкриття допомагає пов′язати між собою два космічні явища, у пов′язаності яких астрономи раніше не були впевнені.

Спостереження за змінами з часом орбіти Червоної планети може стати новим способом виявлення темної матерії, що пролітає повз нас.

Астрономи використали космічний телескоп "Джеймс Вебб" для підтвердження того, що надмасивні чорні діри можуть позбавляти свої галактики палива, необхідного для утворення нових зірок.

За допомогою космічного телескопа "Габбл" міжнародна команда дослідників виявила більше чорних дір у ранньому Всесвіті, ніж повідомлялося раніше.

За допомогою космічного телескопа "Габбл" і рентгенівської обсерваторії "Чандра", а також архівних радіоданих, знайдено пару близько розташованих активних надмасивних чорних дір.

Надмасивні чорні діри, спостережувані телескопом Вебба на самому початку часу, могли утворитися з газових хмар, надто швидкому охолодженню яких запобігала темна матерія.

Швидкорухомі зорі у зоряному скупченні Омега Центавра надають переконливі докази наявності у ньому центральної чорної діри. Маючи щонайменше 8 200 сонячних мас, вона є найкращим кандидатом для класу чорних дір, в існування якого астрономи давно вірили: чорні діри середньої маси, що утворилися на ранніх стадіях еволюції галактик.

Дослідники застосували добре зрозумілу й добре перевірену квантову теорію поля, яка зазвичай застосовується для вивчення дуже малих об′єктів, до нової цілі — раннього Всесвіту.