Чорні діри - ст. 2

Астрономи знайшли відповідь на давню загадку астрофізики: чому зараз темпи зростання надмасивних чорних дір настільки нижчі, ніж у минулому?

Виявлено перші переконливі докази того, що перед злиттям чорна діра та нейтронна зоря оберталися по овальній траєкторії, а не по ідеальному колу, що ставить під сумнів давні припущення про те, як утворюються та еволюціонують такі космічні пари.

Дослідники використали дані з нині виведеного з експлуатації космічного апарата NEOWISE та інших космічних і наземних обсерваторій, щоб розгадати таємницю перетворення масивної зорі на чорну діру без вибуху наднової.

Космічна загадка неймовірно високоенергійного нейтрино вирішена за допомогою моделі чорних дір з «темним зарядом».

У ранньому Всесвіті виявлено дивовижну комбінацію: квазар зазнає надзвичайно швидкої акреції, при цьому одночасно яскраво сяє у рентгенівському діапазоні та виробляє сильне радіовипромінювання з джета — особливості, які, за багатьма теоретичними моделями, не можуть співіснувати.

Знайдено пояснення загадкових "маленьких червоних точок", які з′являлися на знімках космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) з моменту введення його в експлуатацію та спантеличували дослідників усього світу.

За допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) підтверджено наявність надмасивної чорної діри, що активно зростає в невеликій галактиці CANUCS-LRD-z8.6 всього через 570 мільйонів років після Великого вибуху.

Зафіксований спалах світла від надмасивної чорної діри є найбільшим і найвіддаленішим з коли-небудь спостережуваних.

Новий аналіз двох подій злиття чорних дір свідчить про те, що чорні діри, що зіткнулися, самі могли бути результатом попередніх космічних зіткнень.

Міжнародна команда астрономів, використовуючи розгалужену мережу телескопів, виявила першу радіояскраву подію припливного руйнування (TDE), що відбулася за межами центру галактики та найшвидше еволюціонує серед коли-небудь спостережуваних цього типу космічних катастроф.