Чорні діри - ст. 5

За допомогою Космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) астрономи виявили велику кількість тьмяних маленьких червоних крапок у далекому Всесвіті та визначили їх як новонароджені квазари, що може змінити наше розуміння генезису надмасивних чорних дір.

Під час своєї активності надмасивні чорні діри відіграють вирішальну роль у розвитку галактик. Досі вважалося, що їхнє зростання відбувається внаслідок несамовитого зіткнення двох галактик з подальшим злиттям; однак нове дослідження свідчить про те, що одного лише злиття галактик недостатньо для живлення чорної діри — потрібен ще й резервуар холодного газу в центрі галактики-господаря.

Зазирнувши вглиб простору та часу, дві команди дослідників за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба вивчили надзвичайно яскраву галактику GN-z11, яка існувала, коли нашому 13,8-мільярдному Всесвіту було лише близько 430 мільйонів років.

Злиття двох надмасивних чорних дір — явище, яке давно передбачалося, але ніколи не спостерігалося. Знайдений астрономами найважчий серед коли-небудь виявлених бінар чорних дір дає підказки, чому така подія здається малоймовірною у Всесвіті.

Астрономи повідомляють про відкриття більшої, ніж вже відомо, кількості нових подій припливного руйнування, виявлених за допомогою спостережень у “нетрадиційному” інфрачервоному діапазоні.

За допомогою радіотелескопа MeerKAT астрономи виявили новий невідомий об′єкт у Чумацькому Шляху, який важчий за найважчі відомі нейтронні зорі та водночас легший за найлегші відомі чорні діри.

За гіпотетичним сценарієм, маленькі первинні чорні діри можуть бути захоплені новоутвореними зорями. Дослідники змоделювали еволюцію цих так званих "зір Гокінга" та виявили, що вони можуть мати напрочуд довгий час життя, багато в чому нагадуючи звичайні зорі.

Фахівці колаборації "Телескоп горизонту подій" (EHT) опублікували нові результати, в яких вперше описано, як світло від краю надмасивної чорної діри M87* обертається по спіралі, уникаючи сильної гравітації чорної діри — ознака того, що називається круговою (циркулярною) поляризацією.

Нове дослідження змінює уявлення астрофізиків про звички харчування надмасивних чорних дір та може пояснити, чому квазари так швидко спалахують і гаснуть.

Дослідження припускає існування кількох чорних дір у скупченні Гіади — найближчому розсіяному скупченні до нашої Сонячної системи, що зробило б їх найближчими до Землі з коли-небудь виявлених.