Чорні діри - ст. 6

Чорні діри утворюють природні машини часу, які дають змогу подорожувати як у минуле, так і в майбутнє. Але не варто очікувати, що найближчим часом ви вирушите у гості до динозаврів.

Дослідження показує, що сучасні вимірювання чорних дір недостатні для того, щоб зрозуміти, в яких умовах у Всесвіті формуються невидимі гіганти.

Нове дослідження показує, що більша частина спостережуваних зіткнень бінарних чорних дір могла статися у зоряних скупченнях.

За допомогою Дуже великого телескопа (VLT) визначено, що незвичайне джерело видимого світла є найвіддаленішим прикладом чорної діри, яка поглинула зірку, ще й викидає її залишки у вигляді джетів.

Запропоновано спосіб спостереження за другою за близькістю до Землі надмасивною чорною дірою, що в 3 мільйони разів перевищує масу Сонця й розташована в карликовій галактиці Leo I.

Вченим можливо доведеться переосмислити спосіб утворення GRB після того, як дослідження показало, що ці колосальні позагалактичні сплески енергії іноді викликаються надмасивними зорями.

Відтоді як астрономи вперше виявили нейтрино надвисоких енергій, що приходять з випадкових напрямків у космосі, вони не могли зрозуміти, що їх породжує. Але нова гіпотеза передбачає малоймовірне джерело: злиття чорних дір.

Астрономи виявили найближчу до Землі чорну діру, до того ж вона — перша виявлена спляча чорна діра зоряної маси в Чумацькому Шляху. Вона знаходиться в бінарній системі, яка з тяжкістю вкладається в стандартні моделі еволюції бінарів.

Останні спостереження дослідників за чорною дірою із зоряною масою під назвою Cygnus X-1 розкривають нові подробиці про конфігурацію надзвичайно гарячої матерії в ділянці, що безпосередньо оточує чорну діру.

Група фізиків-теоретиків провела розрахунки, які виявили дивовижні квантові явища чорних дір, включно з їхньою приголомшливою здатністю одночасно мати різні маси.