Чорні діри - ст. 4

Два десятиліття спостережень показали, що незвичайна хмара, що отримала назву X7, розривається на частини в міру того, як вона прискорюється у напрямку надмасивної чорної діри в центрі нашої галактики.

Спостереження за надмасивними чорними дірами в центрах галактик вказують на ймовірне джерело темної енергії — 70% Всесвіту, яких “не вистачає”.

Запропоновано метод виявлення первинної чорної діри внаслідок її взаємодії з нейтронною зіркою, що обертається повільно.

Астрофізики дослідили, як надмасивні чорні діри (SMBH) живляться газовими хмарами, які досягають їх, переміщуючись на сотні тисяч світлових років з однієї галактики в іншу.

Фізики розробили модель, яка відображає дивовижну орбіту зірки навколо надмасивної чорної діри.

Вчені за допомогою Атакамського великого міліметрового/субміліметрового масиву (ALMA) зазирнули у серце пари галактик, відомих як UGC 4211, що перебувають у процесі злиття, і виявили дві чорні діри, які зростають пліч-о-пліч поблизу центру новоутворюваної галактики.

Чорні діри утворюють природні машини часу, які дають змогу подорожувати як у минуле, так і в майбутнє. Але не варто очікувати, що найближчим часом ви вирушите у гості до динозаврів.

Дослідження показує, що сучасні вимірювання чорних дір недостатні для того, щоб зрозуміти, в яких умовах у Всесвіті формуються невидимі гіганти.

Нове дослідження показує, що більша частина спостережуваних зіткнень бінарних чорних дір могла статися у зоряних скупченнях.

За допомогою Дуже великого телескопа (VLT) визначено, що незвичайне джерело видимого світла є найвіддаленішим прикладом чорної діри, яка поглинула зірку, ще й викидає її залишки у вигляді джетів.