Чорні діри - ст. 4

Вперше знайдено докази того, що навіть мікроквазари із зорею малої маси є ефективними прискорювачами частинок, що призводить до значного впливу на інтерпретацію поширеності гамма-випромінювання у Всесвіті.

Астрономи припускають, що джерелом рентгенівських спалахів, що загадково прискорюються, може бути ядро мертвої зорі, яке балансує на межі неповернення чорної діри.

Дослідники виявили дивовижний випадок, коли чорна діра ніби "перекинулася" та обертається у несподіваному напрямку відносно галактики, що її оточує.

Вчені помітили масивну чорну діру в ранньому Всесвіті, яка вже "дрімає" після того, як наїлася досхочу.

Використовуючи рентгенівську обсерваторію "Чандра", астрономи знайшли незвичайний слід від потужного джета гігантської чорної діри, що влучив у нерозпізнаний об′єкт на своєму шляху.

Теоретичне дослідження припускає, що маленькі чорні діри, народжені в ранньому Всесвіті, могли залишити по собі порожнисті планетоїди й мікроскопічні тунелі, і що нам слід почати шукати їх у камінні та старих будівлях.

Спостереження за допомогою космічних обсерваторій JWST і "Чандра" виявили надмасивну чорну діру низької маси, яка, схоже, поглинає матерію зі швидкістю, що у 40 разів перевищує теоретичну межу.

Гігантська чорна діра розірвала зорю, і тепер використовує її уламки, щоб завдати удару по іншій зорі або меншій чорній дірі. Відкриття допомагає пов′язати між собою два космічні явища, у пов′язаності яких астрономи раніше не були впевнені.

Спостереження за змінами з часом орбіти Червоної планети може стати новим способом виявлення темної матерії, що пролітає повз нас.

Астрономи використали космічний телескоп "Джеймс Вебб" для підтвердження того, що надмасивні чорні діри можуть позбавляти свої галактики палива, необхідного для утворення нових зірок.