Чорні діри - ст. 4

Надмасивні чорні діри, спостережувані телескопом Вебба на самому початку часу, могли утворитися з газових хмар, надто швидкому охолодженню яких запобігала темна матерія.

Швидкорухомі зорі у зоряному скупченні Омега Центавра надають переконливі докази наявності у ньому центральної чорної діри. Маючи щонайменше 8 200 сонячних мас, вона є найкращим кандидатом для класу чорних дір, в існування якого астрономи давно вірили: чорні діри середньої маси, що утворилися на ранніх стадіях еволюції галактик.

Дослідники застосували добре зрозумілу й добре перевірену квантову теорію поля, яка зазвичай застосовується для вивчення дуже малих об′єктів, до нової цілі — раннього Всесвіту.

Надмасивні чорні діри змінюють напрямок своїх джетів, і навіть можуть "вирізати" величезні ділянки в галактиках.

Дані космічного телескопа "Спітцер" дають вченим нове розуміння щодо того, чому деякі надмасивні чорні діри в центрах галактик "сяють" інакше, ніж інші.

Нові спостереження космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) свідчать про те, що чорні діри швидко зупиняють утворення зір у масивних галактиках, вибухово видаляючи великі обсяги газу.

За 2 тисячі світлових років від нас причаїлася чорна діра зоряної маси, яка є наймасивнішою серед відомих чорних дір цього класу у Чумацькому Шляху.

У серці далекої галактики у надмасивної чорної діри, схоже, сталася "гикавка". Міжнародна команда вчених виявила, що раніше спокійна надмасивна чорна діра раптово спалахнула, випускаючи шлейфи газу кожні 8,5 днів, перш ніж повернутися до свого нормального, спокійного стану.

Нове дослідження маловідомого класу галактик, відомого як Компактні симетричні об′єкти (КСО), показало, що ці об′єкти не зовсім те, чим вони здаються.

За допомогою Космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) астрономи виявили велику кількість тьмяних маленьких червоних крапок у далекому Всесвіті та визначили їх як новонароджені квазари, що може змінити наше розуміння генезису надмасивних чорних дір.