Зореутворення в галактиках - ст. 5

Те, що раніше було ідентифіковано як газопилова хмара в центрі нашої галактики, насправді складається з трьох дуже молодих зірок.

Вперше астрономи виявили новонароджену зірку та кокон, що оточує її, зі складних органічних молекул на краю нашої галактики, який відомий як "крайня зовнішня галактика". Відкриття показує приховану хімічну складність нашого Всесвіту.

На новому знімку від космічного телескопа “Хаббл” показана туманність, яка утворює особливий тип масивних зірок.

Астрономи, які досліджують довколишній Всесвіт за допомогою Атакамського великого міліметрового/субміліметрового масиву (ALMA), щойно завершили найбільше дослідження у високій роздільній здатності зореутворювального палива, яке коли-небудь проводилося у галактичних кластерах. Але що важливіше, вони вирішили давню загадку астрофізики: що вбиває галактики?

Так само як хмари на Землі, хмари газу та пилу в космосі іноді можуть нагадувати знайомі об’єкти або навіть істот з популярних фільмів.

Центральне місце в цьому знімку, зробленому космічним телескопом NASA/ESA “Хаббл”, займає NGC 4666.

Астрономи виявили величезну порожнину в космосі під час картографування міжзоряного пилу. Сфероподібне явище може пояснити, як наднові призводять до утворення зірок.

Коли Всесвіту було близько 3 мільярдів років -- всього 20% від його поточного віку -- він пережив найплідніший період народження зірок у своїй історії. Але коли космічний телескоп "Хаббл" та Атакамський великий міліметровий/субміліметровий масив (ALMA) на півночі Чилі подивилися на космічні об’єкти цього віку, вони виявили дещо дивне: шість ранніх, масивних, "мертвих" галактик, у яких закінчився холодний водневий газ, необхідний для створення зірок.

Тепер дослідники можуть тримати у своїх руках зоряні ясла завдяки 3D-друку, розкриваючи особливості, які часто приховані у традиційних візуалізаціях та анімаціях.

Астрономи проаналізували, чи достатньо сильні поля, щоб запобігти гравітаційному колапсу молодих зоряних ядер, та як їх сила змінюється із щільністю.