Зореутворення в галактиках - ст. 5

Це зображення від космічного телескопа Хаббл показує один з трьох сегментів, які охоплюють область зореутворення шириною 65 світлових років під назвою Комплекс хмар Хамелеона.

Вчені отримали нове уявлення про те, чи впливає взаємодія двох галактик, та як саме вона впливає, на формування та еволюцію галактик.

За допомогою адаптивної оптики телескопа Джеміні-Південь астрономи зробили детальні знімки звивистих джетів, що виходять з боків молодих зірок.

Більшість галактик, включаючи нашу власну, зростають шляхом накопичення нового матеріалу та перетворення його на зорі — це добре відомо. Невідомо тільки, звідки береться цей новий матеріал та як він надходить у галактики для створення зірок.

Чорних дір часто описують як руйнівних монстрів, які тримають світло у полоні, але як було з’ясовано за допомогою космічного телескопа “Хаббл”, вони відіграють менш злодійську роль. В центрі карликової галактики Henize 2-10 чорна діра створює зірки, а не пожирає їх.

Земля знаходиться в порожнечі завширшки 1000 світлових років, оточеній тисячами молодих зірок, але як ці зорі утворилися?

Команда астрономів пропонує сценарій, за яким галактики з активними ядрами можуть пройти період швидкого народження зірок, перш ніж повністю згаснуть.

Міжнародне дослідження, присвячене сумнозвісній зірці в Оріоні, може допомогти пролити світло на те, як утворилася Сонячна система.

Те, що раніше було ідентифіковано як газопилова хмара в центрі нашої галактики, насправді складається з трьох дуже молодих зірок.

Вперше астрономи виявили новонароджену зірку та кокон, що оточує її, зі складних органічних молекул на краю нашої галактики, який відомий як "крайня зовнішня галактика". Відкриття показує приховану хімічну складність нашого Всесвіту.