Зореутворення в галактиках - ст 3

Астрономи заявляють, що зірки з великою масою формуються інакше, ніж їх менші сестри. У той час, як маленькі зірки часто оточені впорядкованим диском з пилу та речовини, подача речовини до великих зірок відбувається у хаотичному безладі.

Центральне ядро нашої галактики -- місце не привітне для зореутворення, і тим не менш, нові спостереження виявили понад чотири десятки новостворюваних систем.

Серед величезних хмар зореутворюючих регіонів, як цей, знаходяться потенційні підказки про формування нашої власної Сонячної системи.

Отримано прямі спостереження, що масивні галактики в ранньому Всесвіті живилися через канали холодного газу, виживаючи, незважаючи на більш гаряче оточення, і це дозволяло галактикам утворювати зірки.

Як відомо, великі галактики відбирають газ, який займає простір між зірками у менших супутникових галактиках. Астрономи виявили, що ці маленькі галактики-супутники також містять менше "молекулярного" газу в своїх центрах.

Астрономи створили новий каталог найщільніших зореутворюючих ядер у центральній молекулярній зоні нашої галактики.

За допомогою повторного аналізу даних від спостережних вимірювань, пролито світло на питання, яке досі лишається відкритим: як в галактиках утворюються зірки?

Європейська космічна обсерваторія зробила знімок, на якому у сяючому зірками полі видно темний провал. Це молекулярна хмара, яка містить досить пилу, щоб повністю блокувати видиме випромінювання і є найбільш родючою зоною формування зірок.