Зореутворення в галактиках - ст. 4

Використовуючи кілька радіотелескопів по всьому світу, команда астрономів виявила галактики у ранньому Всесвіті, які через велику кількість пилу були приховані від нашого погляду.

Астрономи завершили глибокі оптичні та інфрачервоні спостереження далекого протокластера та дійшли висновку, що процеси зореутворення в ньому, хоча і є виключно активними, але схоже що в цілому слідують тим же процесам, які спостерігаються в нашій галактиці.

Астрофізики розробили перше моделювання гігантської молекулярної хмари для зореутворення, що включає джети, випромінювання, вітри, наднові.

Якщо дивитися на зореутворювальну хмару L483 звіддаля, вона виглядає нормальною. Але коли група астрофізиків стала вдивлятися все ближче та ближче, все ставало дедалі дивнішим.

Ця разюча пара на знімку — еліптична галактика NGC 541 і незвичайна зореутворювальна неправильна карликова галактика, відома як Об′єкт Мінковського (блакитний об′єкт ліворуч знизу від NGC 541).

На цьому недавно ревізованому знімку компактної групи галактик Хіксона 31 (HCG 31) від космічного телескопа "Хаббл" зображені потоки зореутворення при взаємодії чотирьох карликових галактик.

Дивовижне лобове зіткнення двох галактик викликало шалене народження зірок у незвичайній трикутній формі, як показано на новому знімку від космічного телескопа Хаббл.

Це зображення від космічного телескопа Хаббл показує один з трьох сегментів, які охоплюють область зореутворення шириною 65 світлових років під назвою Комплекс хмар Хамелеона.

Вчені отримали нове уявлення про те, чи впливає взаємодія двох галактик, та як саме вона впливає, на формування та еволюцію галактик.

За допомогою адаптивної оптики телескопа Джеміні-Південь астрономи зробили детальні знімки звивистих джетів, що виходять з боків молодих зірок.