Зореутворення в галактиках

Космічний телескоп Джеймса Вебба провів спостереження за недалекою зоною зореутворення IC 348. Завдяки високій роздільній здатності телескопа вдалося виявити крихітні коричневі карлики, маса деяких з яких лише вдвічі перевищує масу Юпітера, а також молоді зорі, що випускають потужні струмені, які врізаються в навколишній газ і пил.

Космічний телескоп «Габбл» показав зображення туманності LHA 120-N44 з величезною порожниною в центрі, а також з оболонкою навколо, в якій зі стисненого газу утворюються нові зорі.

Вважається, що ранній Всесвіт був наповнений воднем, за рахунок якого галактики могли дуже швидко зростати. Тепер цьому припущенню знайдено підтвердження.

Космічний телескоп Габбла показав вигляд зблизька однієї з наймасивніших зореутворювальних хмар у сусідній галактиці, освітленої випромінюванням новонароджених зірок.

Астрономи опублікували попередні результати найточніших на сьогодні вимірювань ключових аспектів Всесвіту, включно зі швидкістю зореутворення та середньою температурою галактичного зоряного пилу.

Космічний телескоп Джеймса Вебба виявив барвисту гаму масивних зірок та осяяного космічного пилу в молекулярній хмарі Стрілець B2, наймасивнішій і найактивнішій області зореутворення в нашій галактиці Чумацький Шлях.

На зображенні від космічного телескопа Джеймса Вебба те, що здається скелястою, освітленою зорями вершиною гори, яке обвівається тоненькими хмаринками, насправді є космічним пиловим ландшафтом, що роз′їдається сильними вітрами та випромінюваннями від поруч розташованих новонароджених молодих зірок.

Спостерігаючи за масивною й надзвичайно активною спіральною галактикою у ранньому Всесвіті за допомогою телескопів ALMA та "Джеймс Вебб", дослідники виявили, що ця галактика-монстр має важливі схожості та відмінності порівняно із сучасними галактиками.

Космічний телескоп НАСА/ЄКА "Габбл" показав нове зображення сліпучого молодого зоряного скупчення NGC 346 в Малій Магеллановій Хмарі з понад 2500 новонароджених зірок.

Туманність Полум′я, розташована на відстані близько 1400 світлових років від Землі, є осередком зореутворення менш як 1 мільйон років. Там є об′єкти настільки малі, що їхні ядра ніколи не зможуть плавити водень так, як повноцінні зорі — коричневі карлики.