«Габбл» показав зображення видовищної «супербульбашки»

Космічний телескоп «Габбл» показав зображення туманності LHA 120-N44 з величезною порожниною в центрі, а також з оболонкою навколо, в якій зі стисненого газу утворюються нові зорі.

Про це повідомляють в Європейському космічному агентстві, передають OstanniPodii.com.

Представлений розлогий космічний краєвид походить з Великої Магелланової Хмари — найбільшої з малих галактик, що обертаються навколо нашого Чумацького Шляху. Знаходячись на відстані всього 160 000 світлових років, Велика Магелланова Хмара дає змогу детально розглянути надзвичайно активні місця народження зірок, такі як туманність, зображена тут. Ця туманність розташована в сузір’ї Золота Риба та має назву LHA 120-N44, або коротко N44.

Зовнішній вигляд цієї фотогенічної туманності визначають дві особливості: величезна центральна порожнина та оболонка з щільного, запиленого газу. Центральна порожнина — це «супербульбашка», що простягається приблизно на 210 на 140 світлових років. Блискучі зорі в центрі порожнини є причиною її утворення; завдяки своїм потужним зоряним вітрам та вибухам наднових ці зорі виштовхнули значну частину газу, з якого вони народилися.

Коли зорі центрального зоряного скупчення N44 виштовхнули цей газ, він утворив оболонку навколо супербульбашки. У цій оболонці зі стисненого газу утворюються нові зорі, що робить N44 цікавим об’єктом для дослідників, які вивчають процес зореутворення. Зокрема, астрономи звернули увагу на цю туманність як на ідеальне місце для спостереження за цим процесом від початку до кінця. Їхня мета — з’ясувати, скільки часу минає від колапсу холодних газових хмар у щільні вузли до моменту, коли в серці новонародженої зорі запалюється ядерний синтез.

Дослідники використовували телескоп «Габбл» для огляду N44 та проведення перепису її зірок, каталогізувавши майже півмільйона зірок у скупченні, а також сторонніх зірок, які дрейфують перед ним. З-поміж оглянутих зірок майже 30 тисяч належать до категорії, яку астрономи називають зорями «доголовної послідовності», які ще не почали синтезувати водень на гелій у своїх ядрах. Цю скарбницю молодих зірок вдалося виявити завдяки високій чутливості та високій просторовій роздільній здатності приладів «Габбла», які здатні виявляти тьмяні об’єкти в густонаселених скупченнях.

Газова оболонка, що оточує супербульбашку, нагрівається ультрафіолетовим випромінюванням масивних зірок, що змушує її сяяти та висвітлює кілька характерних особливостей. Кожна з цих особливостей у межах ширшого зореутворювального комплексу N44 була каталогізована астрономом Карлом Генізе у 1950-х роках. Однією з таких особливостей є менша бульбашка, каталогізована як N44F, що розташована поблизу верхнього правого кута цього зображення. N44F — це міжзоряна бульбашка, утворена інтенсивними зоряними вітрами однієї гарячої та масивної зорі.

Дані, використані для створення цього зображення, походять з програми спостережень, метою якої було дослідження зірок у комплексі N44, які ще не почали синтезувати водень у важчі елементи у своїх ядрах. Ці дані допомагають визначити, скільки часу триває процес зореутворення, а також яку масу зазвичай мають новонароджені зорі. Чутливі спостереження телескопа «Габбл» за зорями з найменшою масою в цьому регіоні відкривають нове вікно на процес зореутворення в областях, які, подібно до Великої Магелланової Хмари або галактик раннього Всесвіту, бідні на елементи, які важчі за гелій.

• космічний телескоп Хаббла
• Зореутворення в галактиках