Чумацький Шлях

Спостереження Стратосферної обсерваторії інфрачервоної астрономії (SOFIA) вказують на те, що магнітне поле біля ядра нашої галактики досить потужне, щоб контролювати матеріал, що рухається навколо чорної діри, навіть за наявності величезних гравітаційних сил чорної діри.

Астрономи, використовуючи Атакамський великий міліметровий/субміліметровий масив (ALMA), виявили квазіперіодичні мерехтіння у міліметрових хвилях, що надходять від центру Чумацького Шляху, Стрільця (Sgr) A*. Команда вчених інтерпретувала ці мерехтіння як такі, що викликані обертанням радіо-джерела навколо надмасивної чорної діри з радіусом орбіти меншим, ніж у Меркурія.

Ми живемо в галактиці-великому місті. Чумацький Шлях настільки великий, що має супутникові галактики, які обертаються навколо нього так само, як Місяць обертається навколо Землі. Цей механізм багато говорить про таємниці Всесвіту - від того, як утворюються галактики, до загадкової природи темної матерії.

Пару гамма-променевих гігантських бульбашок, відцентрованих на ядрі галактики Чумацький Шлях, було відкрито космічним гамма-проміневим телескопом Фермі 10 років тому. Але як виникли ці, так звані, "бульбашки Фермі", залишилося загадкою.

Спостереження, очолювані Інститутом фізики позаземної фізики ім. Макса Планка, вперше показали, що зірка, яка обертається навколо надмасивної чорної діри в центрі Чумацького Шляху, рухається так, як передбачила загальна теорія відносності Ейнштейна. Її орбіта має форму розетки, а не еліпса, як передбачено теорією тяжіння Ньютона.

За допомогою даних з космічного телескопу Gaia про сусідні галактики, був виміряний радіус ореолу з темної матерії навколо нашої галактики.

НАСА зробило надзвичайно чітке інфрачервоне зображення центру Чумацького Шляху.

Вчених давно бентежило питання щодо того, як наша галактика Чумацький Шлях отримала таку елегантну спіральну форму з довгими рукавами.

Наш Чумацький Шлях - скромна галактика. Наднові та бурхливі зоряні вітри видувають газ з галактичного диска, але цей газ падає назад у галактику, утворюючи нові покоління зірок. В амбіціозних зусиллях вести повний облік цього процесу «переробки відходів», астрономи були здивовані, виявивши надлишок газу, що надходить.

Дослідники виявили докази катаклізмового спалаху, який вдарив так далеко за межі нашої галактики, що його вплив відчувався на відстані 200 тисяч світлових років.