Зореутворення в галактиках - ст. 8

Історично так склалося, що більшість вчених вважають, що як тільки галактика-супутник проходить близько від своєї батьківської галактики з більшою масою, її зореутворення зупиняється, оскільки більша галактика видаляє з неї газ, залишивши її без матеріалу, необхідного для утворення нових зірок.

За допомогою телескопу SOFIA дослідники отримали перше зображення з високою роздільною здатністю бульбашки, що розширюється, з гарячої плазми та іонізованого газу, в якій народжуються зірки.

Вчені провели дослідження впливу космічних променів на щільність газу в регіонах зореутворення галактик.

У новому дослідженні виявлено несподіваний вплив надмасивних чорних дір, що знаходяться в центрах галактик, на галактики-супутники.

Астрономи, досліджуючи стрімкий джет матеріалу, який викидає масивна зірка, що все ще формується, виявили велику різницю між цим струменем і тими, які викидають менш масивні молоді зірки.

Величава спіральна галактика NGC 2276 виглядає дещо кривобокою на цьому знімку від космічного телескопа “Хаббл”. Зазвичай в центрі більшості спіральних галактик знаходиться яскравий хаб зі старих жовтуватих зірок. Але випуклість NGC 2276 виглядає зміщеною вгору ліворуч.

Німецько-французька програма співпраці GENESIS описала складну структуру міжзоряного середовища з використанням нового математичного методу.

Магнітні поля поширені по всій галактиці Чумацький Шлях і відіграють вирішальну роль у всій динаміці міжзоряного середовища. Однак досі залишаються незрозумілими такі питання, як утворюються зірки сонячного типу із намагнічених молекулярних хмар, чи змінюється роль магнітних полів при різних масштабах і щільності молекулярних хмар, а також які фактори можуть змінити морфологію магнітних полів у щільних ядрах із низькою масою.

Три дюжини віддалених одна від одної карликових галактик мали одночасний “бебі-бум” нових зірок — несподіване відкриття, яке кидає виклик сучасним теоріям про те, як галактики зростають, і може покращити наше розуміння Всесвіту.

Астрономи заявляють, що зірки з великою масою формуються інакше, ніж їх менші сестри. У той час, як маленькі зірки часто оточені впорядкованим диском з пилу та речовини, подача речовини до великих зірок відбувається у хаотичному безладі.