Зореутворення в галактиках - ст. 7

Коли Всесвіту було близько 3 мільярдів років -- всього 20% від його поточного віку -- він пережив найплідніший період народження зірок у своїй історії. Але коли космічний телескоп "Хаббл" та Атакамський великий міліметровий/субміліметровий масив (ALMA) на півночі Чилі подивилися на космічні об’єкти цього віку, вони виявили дещо дивне: шість ранніх, масивних, "мертвих" галактик, у яких закінчився холодний водневий газ, необхідний для створення зірок.

Тепер дослідники можуть тримати у своїх руках зоряні ясла завдяки 3D-друку, розкриваючи особливості, які часто приховані у традиційних візуалізаціях та анімаціях.

Астрономи проаналізували, чи достатньо сильні поля, щоб запобігти гравітаційному колапсу молодих зоряних ядер, та як їх сила змінюється із щільністю.

Дослідники виявили, що галактики забруднюють навколишнє середовище, в якому вони існують.

Регіон активного зореутворення у сузір′ї Змієносця надає астрономам нове уявлення про умови, в яких народилася наша Сонячна система.

Серед величезних хмар регіонів зореутворення, як ця, приховуються потенційні підказки про формування нашої Сонячної системи.

Дослідники встановили, що магнітне поле галактичного відтоку Мессьє 82 виводить збагачений матеріал у міжгалактичне середовище.

Вчені опублікували нове, докладне радіозображення галактики Андромеди — сестринської галактики Чумацького Шляху — яке дозволить їм ідентифікувати та вивчити регіони Андромеди, в яких народжуються нові зірки.

Два потужні телескопи у рамках проєкту GLOSTAR створюють найдокладніші радіокарти Північної галактичної площини.

Історично так склалося, що більшість вчених вважають, що як тільки галактика-супутник проходить близько від своєї батьківської галактики з більшою масою, її зореутворення зупиняється, оскільки більша галактика видаляє з неї газ, залишивши її без матеріалу, необхідного для утворення нових зірок.