Звивисті молоді зоряні джети

За допомогою адаптивної оптики телескопа Джеміні-Південь астрономи зробили детальні знімки звивистих джетів, що виходять з боків молодих зірок.

Про це розповідають у Національній лабораторії оптико-інфрачервоної астрономії (NOIRLab) Національного наукового фонду (NSF) США, передають OstanniPodii.com.

Молоді зоряні джети (струмені) є поширеним побічним продуктом зореутворення та, як вважається, викликані взаємодією між магнітними полями обертових молодих зірок і газовими дисками, що їх оточують. Ці взаємодії викидають подвійні потоки іонізованого газу в протилежних напрямках, як ті, що зображені на двох знімках, зроблених астрономами за допомогою телескопа Джеміні-Південь на Серро-Пачон на краю чилійських Анд.

Новини за подібною темою:

		"Вебб" виявив, що чорні діри швидко зупиняють зореутворення у масивних галактиках
		Вебб зондує галактику з екстремальним спалахом зореутворення
		"Габбл" показав галактику під тиском

Джеміні-Південь — одна половина міжнародної обсерваторії Джеміні, програми NOIRLab NSF, яка складається з двох 8,1-метрових оптичних/інфрачервоних телескопів на двох найкращих спостережних майданчиках на планеті. Аналог, Джеміні-Північ, розташований поблизу вершини Маунакеа на Гаваях.

Джет на першому зображенні, названий MHO 2147, знаходиться приблизно за 10 000 світлових років від Землі та лежить у галактичній площині Чумацького Шляху, недалеко від кордону між сузір′ями Стрільця та ​​Змієносця. На знімку MHO 2147 зміїться по зоряному тлу зображення — цілком доцільний вигляд для об’єкта, близького до Змієносця. Як і багато з 88 сучасних астрономічних сузір’їв, Змієносець має міфологічні корені — у Стародавній Греції він представляв різноманітних богів і героїв, які борються зі змієм.

Джет MHO 1502, зображений на другому знімку, розташований у сузір′ї Вела, на відстані приблизно 2000 світлових років.

Вузлуватий молодий зоряний джет MHO 1502. Credit: International Gemini Observatory/NOIRLab/NSF/AURA

Більшість зоряних джетів прямі, але деякі можуть звиватися або бути вузлуватими. Вважається, що форма нерівномірних джетів пов’язана з характеристикою об’єкта або об′єктів, які їх створили. Зорі у двох біполярних струменів MHO 2147 і MHO 1502, які їх створили, приховані від очей.

У випадку з MHO 2147, молода центральна зірка, яка має ідентифікатор IRAS 17527-2439, вбудована в інфрачервону темну хмару — холодну щільну область газу, яка непрозора на інфрачервоних довжинах хвиль, представлених на цьому зображенні. Звивиста форма MHO 2147 обумовлена тим, що напрямок струменя змінювався з часом, окресливши плавні криві по обидва боки від центральної зірки.

Ці майже безперервні криві свідчать про те, що MHO 2147 був створений безперервним випромінюванням від свого центрального джерела. Астрономи виявили, що зміна напрямку (прецесія) джета може бути пов’язана з гравітаційним впливом навколишніх зірок, що діють на центральну зірку. Їхні спостереження дозволяють припустити, що IRAS 17527-2439 може належати до потрійної зоряної системи, відокремленої більш ніж 300 мільярдами кілометрів.

MHO 1502, з іншого боку, вбудований в зовсім інше середовище — область зореутворення, відому як регіон HII. Біполярний джет складається з ланцюжка вузлів, що дозволяє припустити, що його джерело, яке вважається двома зірками, викидало матеріал періодично.

Ці детальні зображення були отримані за допомогою приладу Адаптивний оптичний візуалізатор Джеміні-Південь (GSAOI), встановленого на телескопі. Джеміні-Південь розташований на вершині Серро-Пачон, де сухе повітря та незначна хмарність забезпечують одне з найкращих місць на планеті для спостережень. Однак навіть на вершині Серро-Пачон атмосферна турбулентність призводить до розмивання та мерехтіння зірок.

GSAOI працює разом з GeMS, Багатокон′югативною системою адаптивної оптики Джеміні, яка усуває цей ефект розмиття за допомогою техніки, що називається адаптивною оптикою. Відстежуючи мерехтіння природних і штучних зірок-провідників до 800 разів на секунду, GeMS може визначити, як атмосферна турбулентність спотворює спостереження Джеміні-Південь. Комп’ютер використовує цю інформацію для тонкого налаштування форми дзеркал, що можуть деформуватися, усуваючи спотворення, викликані турбулентністю. У цьому випадку чіткі зображення адаптивної оптики дозволили розпізнати більше деталей у кожному вузлі молодих зоряних джетів, аніж у попередніх дослідженнях.

Це дослідження було опубліковано в журналі Astronomy and Astrophysics у статті під назвою "Зображення з високою роздільною здатністю двох звивчастих зоряних джетів, MHO 1502 і MHO 2147, отримані за допомогою GSAOI+GeMS".

! Читайте ще цікаві новини про космос на сайті, або слідкуйте за ними на Facebook.

• Зореутворення в галактиках