Наука та техніка - ст. 68

Астрономи виявили найдальше обертання галактики з тих, що коли-небудь спостерігалися, що дозволяє робити висновки про початкові стадії розвитку обертального руху галактик.

Астрономи провели рекордне вимірювання спіну гігантської чорної діри, одного з двох фундаментальних властивостей чорних дір, та виявили, що вона обертається повільніше, ніж більшість її менших родичів.

Космічний телескоп Хаббла показав масивне галактичне скупчення Abell 1351, яке знаходиться в сузір’ї Великої Ведмедиці.

Астрономи виявили, що білий карлик вижив після вибуху термоядерної наднової, і навіть став яскравішим.

Вчені об′єднали дані місії НАСА "Нові горизонти" з новітніми лабораторними експериментами та моделюванням екзосфери, щоб визначити ймовірний склад червоної шапки на супутнику Плутона Хароні та можливі шляхи її утворення.

Астрономи завершили глибокі оптичні та інфрачервоні спостереження далекого протокластера та дійшли висновку, що процеси зореутворення в ньому, хоча і є виключно активними, але схоже що в цілому слідують тим же процесам, які спостерігаються в нашій галактиці.

Астрономи, аналізуючи дані від Огляду неба за допомогою VLA (VLASS), виявили одну з наймолодших відомих нейтронних зірок – надщільний залишок масивної зорі, що вибухнула як наднова.

Астрофізики розробили перше моделювання гігантської молекулярної хмари для зореутворення, що включає джети, випромінювання, вітри, наднові.

Попри те, що галактика має найбільший псевдобалдж у локальному Всесвіті, схоже що у минулому в неї не врізалися масивні галактики.

Передсмертна агонія зорі настільки сильно порушила її планетарну систему, що мертва зоря, звана білим карликом, тепер вбирає в себе уламки як зі внутрішньої, так і з зовнішньої частини системи.