Наука та техніка - ст. 72

Чому сонячна корона досягає температури у кілька мільйонів градусів Цельсія — одна з великих загадок сонячної фізики. “Гарячий” слід у поясненні цього ефекту веде до області сонячної атмосфери трохи нижче корони, де звукові хвилі та деякі плазмові хвилі поширюються з однаковою швидкістю. В експерименті з використанням розплавленого лужного металу рубідію та імпульсних магнітних полів високої потужності вчені розробили лабораторну модель і вперше експериментально підтвердили теоретично передбачену поведінку цих плазмових хвиль — так званих хвиль Альфвена.

Космічний телескоп показав спіральну галактику, яка нібито зливається із сусідньою. Що цікаво, галактика входить до вибірки інших, які дають докази того, що щось не так у нашій стандартній моделі космології.

Астрономи дійшли висновку, що додаткові та не постійні зміни яскравості системи TIC 400799224 ймовірно викликані орбітальним об′єктом, який випускає хмари пилу.

Нове дослідження показує, як клітинні мембрани згинаються, створюючи “роти”, які дозволяють клітинам споживати те, що їх оточує.

Ембріон віком від 72 до 66 мільйонів років, знайдений всередині скам’янілого яйця динозавра, проливає нове світло на зв’язок між поведінкою сучасних птахів і динозаврів, йдеться в новому дослідженні.

Астрономам вдалося пов’язати властивості внутрішніх планет Сонячної системи з нашою космічною історією: з появою кільцевих структур у закрученому диску газу й пилу, в якому формувалися ці планети.

Наче посипка з цукрової пудри на багатому червоному оксамитовому торті, ця сцена з орбітального апарату ExoMars Trace Gas Orbiter (TGO) передає контрастні кольори яскраво-білого водяного льоду на іржаво-червоному марсіанському ґрунті.

Міжнародній науковій групі вдалося вперше виміряти коливання яскравості магнетара під час його найжорстокіших моментів. Всього за десяту частку секунди магнетар випустив енергію, еквівалентну тій, яку виробляє Сонце за 100 000 років.

У великому космічному масштабі наш маленький куточок Всесвіту не такий вже й особливий – ця ідея лежить в основі принципу Коперника. І все ж є один важливий аспект нашої планети, який дійсно незвичайний: наше Сонце — жовтий карлик.

Земля та Марс були сформовані з матеріалу, який значною мірою виник у внутрішній Сонячній системі; лише кілька відсотків будівельних блоків цих двох планет виникли за межами орбіти Юпітера.