Наука та техніка - ст. 64

Те, що раніше було ідентифіковано як газопилова хмара в центрі нашої галактики, насправді складається з трьох дуже молодих зірок.

Цей астрономічний портрет, зроблений космічним телескопом NASA/ESA “Хаббл” демонструє вид збоку величавої спіральної галактики UGC 11537.

Центральна чорна діра нашого Чумацького Шляху має витік. Ця надмасивна чорна діра схоже все ще має сліди струменя, наче від паяльної лампи, який виник кілька тисяч років тому. Космічний телескоп “Хаббл” не сфотографував фантомний струмінь, але допоміг знайти непрямі докази того, що вона все ще слабко проштовхується у величезну водневу хмару, а потім розбризкується, як вузький потік зі шланга, спрямований у купу піску.

Астрономи, які слідкують за зоряною системою, розташованою за десятки світлових років від Землі, вперше спостерігали тривожне феєрверк-шоу: зоря на ім′я EK Draconis викинула потужний сплеск енергії та заряджених частинок, набагато потужніший, ніж все, що бачили вчені у нашій Сонячній системі.

Команда астрономів виявила найшвидший оптичний спалах наднової типу Ia.

На цьому приголомшливому зображенні показано невелику область на краю туманності Вугільний мішок, або Caldwell 99.

За допомогою Дуже великого масиву ім. Карла Г. Янського (VLA) астрономи показали, що струмінь матеріалу, що виходить з ядра гігантської галактики, спрямовується магнітним полем у формі штопора майже на 3300 світлових років від центральної надмасивної чорної діри галактики. Це набагато далі, ніж таке магнітне поле було раніше виявлено в галактичному струмені.

Екзопланети переживають період буму. За три десятиліття з моменту першої підтвердженої планети, що обертається навколо іншої зірки, вчені зареєстрували понад 4000 з них. У міру зростання списку, збільшується й бажання знайти екзопланети, схожі на Землю, та визначити, чи можуть вони бути оазисами для підтримки життя, як наша земна куля.

Це ефемерне зображення, зроблене з Чилі міжнародною обсерваторією Джеміні, виглядає таким делікатним, ніби крило метелика. Однак це структура, відома як інфрачервона туманність Хамелеона, що розташована поблизу центру велетенської темної хмари Хамелеон I — однієї з найближчих зореутворювальних областей у нашому Чумацькому Шляху.

У астрономів є модель того, як зіткнення галактичних кластерів проходять різні стадії, набуваючи різних форм. Тупа форма тіла переходить у гострий конус, який переходить у форму, схожу на язик. Перша та остання форми спостерігалися багато разів, але гострий конус завжди був відсутній, дотепер.