Наука та техніка - ст. 59

Циклони на полюсах Юпітера мають подібність з океанськими вихорами на Землі, і в рух їх приводить волога конвекція, говориться у новому дослідженні.

Міжнародна дослідницька група виявила екзопланету субнептунового розміру, яка обертається навколо зірки-червоного карлика на неправильній орбіті.

Вперше астрономи у режимі реального часу отримали уявлення про драматичний кінець життя червоного надгіганта, спостерігаючи за швидким самознищенням масивної зірки та останніми передсмертними агоніями, перш ніж вона колапсувала на наднову типу II.

Астрономи встановили як відбулося останнє велике злиття нашої галактики з карликовою системою, відомою як Гая-Саузаж-Енцелад, приблизно 8-10 мільярдів років тому, і що близько половини зірок у гало нашої галактики походять від цієї системи.

Нове дослідження стверджує, що чорні діри насправді є гігантськими пухнатими кулями (з теорії струн).

Виявлено дивовижний зв’язок між кількістю розташованих поблизу наднових зірок, що вибухають, – та життям на Землі.

У рамках експерименту з надзвичайно точного вимірювання співвідношень заряд-маса протонів та антипротонів було виявлено, що в межах невизначеності експерименту матерія та антиматерія реагують на гравітацію однаково.

Первісний зоряний потік, виявлений у зовнішніх межах Чумацького Шляху, має меншу частку важких елементів, ніж будь-яка відома зоряна система в нашій галактиці. Спостереження, проведені за допомогою обсерваторії Джеміні, показали, що зорі в цьому потоці були вирвані зі стародавнього зоряного скупчення та є реліктами ранніх днів Чумацького Шляху, що могло б дати уявлення про формування перших зірок.

Оріон пропонує разючий феєрверк з нагоди новорічних та різдвяних свят на цьому новому знімку від Європейської південної обсерваторії (ESO).

Чому сонячна корона досягає температури у кілька мільйонів градусів Цельсія — одна з великих загадок сонячної фізики. “Гарячий” слід у поясненні цього ефекту веде до області сонячної атмосфери трохи нижче корони, де звукові хвилі та деякі плазмові хвилі поширюються з однаковою швидкістю. В експерименті з використанням розплавленого лужного металу рубідію та імпульсних магнітних полів високої потужності вчені розробили лабораторну модель і вперше експериментально підтвердили теоретично передбачену поведінку цих плазмових хвиль — так званих хвиль Альфвена.