Екзопланети - ст. 7

За допомогою космічного телескопа "Джеймс Вебб" точно визначено особливості силікатних хмар в атмосфері далекої планети. Протягом 22-годинного дня її атмосфера постійно піднімається, перемішується й переміщається, піднімаючи гарячіший матеріал нагору та виштовхуючи вниз холодніший.

Дослідники встановили, що на деяких супутниках екзопланет, які перебувають у “вільному плаванні”, досить тривалий час може існувати вода у рідкому стані.

У новому дослідженні стверджується, що на припливно заблокованих планетах, в їхній межі між постійними денними й нічними областями потенційно може підтримуватися позаземне життя.

Шукаючи життя в інших місцях Всесвіту, вчені традиційно враховують наявність рідкої води на поверхні планети. Але замість того, щоб текти у вигляді океанів і річок, більша частина води на планеті може бути замкнена в породах глибоко в її надрах.

Астрономи виявили незвичайну планетну систему, в якій велика газова планета-гігант обертається навколо невеликої зірки-червоного карлика TOI-5205, що ставить під сумнів давні уявлення про формування планет.

Недавно відкрита екзопланета може бути гідною для пошуку ознак життя: якщо на ній збереглася атмосфера, то є великі шанси, що на великій площі її денного боку була б рідка вода й придатні для життя умови.

Дослідники вперше підтвердили наявність екзопланети - планети, що обертається навколо іншої зірки, - за допомогою космічного телескопа "Джеймс Вебб". Планета, офіційно класифікована як LHS 475 b, майже точно такого ж розміру, як наша власна - її діаметр становить 99% від діаметра Землі.

Міжнародна група вчених виявила наявність двох планет з масами, схожими на земні, на орбіті навколо зірки GJ 1002, червоного карлика, розташованого недалеко від Сонячної системи. Обидві планети знаходяться в зоні життєпридатності зірки.

Астрономи виявили докази того, що у двох екзопланет, які обертаються навколо червоного карлика, вода становить більшу частину їхнього об′єму. Розташовані в планетній системі на відстані 218 світлових років у сузір′ї Ліри, вони не схожі на жодну з планет у нашій Сонячній системі.

Космічний телескоп Джеймса Вебба (JWST) "забив ще один гол": отримав детальний молекулярний та хімічний портрет неба над далеким світом.