Космос - ст. 43

Вчені дещо просунулися у відкритті того, як використовувати пульсації в просторі-часі, відомі як гравітаційні хвилі, щоб зазирнути в початок усього, що ми знаємо. Дослідники кажуть, що вони можуть краще зрозуміти стан космосу незабаром після Великого вибуху, вивчивши, як ці пульсації в тканині Всесвіту проходять через планети й газ між галактиками.

Люди в усьому світі бачать все менше й менше зірок на нічному небі. Зміну видимості зірок можна пояснити збільшенням яскравості неба на 7-10% щорічно.

Безліч астрономічних об′єктів розметані по цьому знімку, зробленому космічним телескопом Габбла.

Астрофізики дослідили, як надмасивні чорні діри (SMBH) живляться газовими хмарами, які досягають їх, переміщуючись на сотні тисяч світлових років з однієї галактики в іншу.

Отримано рекордний радіосигнал на певній довжині хвилі, відомій як лінія 21 см, який йшов до нас майже 9 млрд років; знаходження таких сигналів дозволить зазирнути у таємниці раннього Всесвіту.

У палких верхніх шарах атмосфери Сонця група вчених виявила нові підказки, які можуть допомогти передбачати, коли та де можуть статися наступні спалахи на Сонці.

Фізики розробили модель, яка відображає дивовижну орбіту зірки навколо надмасивної чорної діри.

Астрономи виявили, що "крила" туманності Метелик сформувалися не таким чином, як інші подібні туманності.

Дослідники вперше підтвердили наявність екзопланети - планети, що обертається навколо іншої зірки, - за допомогою космічного телескопа "Джеймс Вебб". Планета, офіційно класифікована як LHS 475 b, майже точно такого ж розміру, як наша власна - її діаметр становить 99% від діаметра Землі.

Астрономи, які вивчають архівні спостереження потужних вибухів, так званих коротких сплесків гамма-променів (GRB), виявили світлові ознаки, які вказують на короткочасне існування надважкої нейтронної зірки незадовго до її колапсу в чорну діру.