Космос - ст. 47

При пошуку землеподібних світів навколо інших зірок, замість того, щоб шукати "блідо-блакитну точку", описану Карлом Саганом, нове дослідження показує, що може мати більше шансів на успіх полювання на сухі, холодні "блідо-жовті точки".

У новому дослідженні обговорюються стратегії спостереження та, можливо, прогнозування сигнатур попередника вибуху наднової типу II. Робота може допомогти нам краще зрозуміти, як і коли наднові можуть виникати по всьому Всесвіту.

Ровер Персеверанс виявив найчисельніші на сьогодні ознаки органічних речовин в місці, в якому потенційно могло існувати життя.

Нове дослідження висуває припущення, що використовувані моделі для розшифровки спектральної інформації не відповідають точності та якості даних, отримуваних від космічного телескопа Джеймса Вебба.

За допомогою Дуже великого телескопа (VLT) та радіотелескопа ALMA в Чилі команда астрономів виявила рій галактик, що обертаються навколо гіперсвітної галактики з інтенсивним зореутворенням у ранньому Всесвіті. Результати спостереження дають важливі підказки про те, як зростають надзвичайно яскраві галактики та як вони еволюціонують в енергійні квазари, що випромінюють світло через більшу частину доступного для спостереження Всесвіту.

Космічний телескоп Джеймса Вебба (JWST) зробив найдетальніші та найчіткіші зображення внутрішнього регіону області туманності Оріона, зоряного розплідника, розташованого в сузір’ї Оріона за 1350 світлових років від Землі.

На близькій орбіті навколо холодної, тьмяної зірки вчені знайшли кам′янисту планету, яка розташована на достатній відстані від своєї зірки, щоб потенційно утримувати воду рідкою на своїй поверхні.

Астрономи отримали найдокладніші й найповніші зображення зони, де знамените сузір′я Оріона опромінюється ультрафіолетом від масивних молодих зірок.

Космічний телескоп Джеймса Вебба показав тисячі небачених раніше молодих зірок у зоряному розпліднику "30 Дорадус", відомому також під назвою туманність Тарантул за вигляд її пилових філаментів на попередніх знімках телескопів.

Астрофізики використали спостереження давнини, щоб довести, що Бетельгейзе – яскрава червона зоря-гігант у лівому верхньому куті сузір′я Оріона – була жовто-помаранчевою близько 2 000 років тому.