Космос - ст. 106

За допомогою Дуже великого телескопа (VLT) Європейської південної обсерваторії (ESO) астрономи виявили та детально вивчили найвіддаленіше з відомих на сьогодні джерело радіовипромінювання. Джерелом є "радіоголосний" квазар -- яскравий об′єкт із потужними струменями, що випромінюють на довжинах радіохвиль, -- який настільки далекий, що його світлу потрібно було 13 мільярдів років, щоб досягти нас.

Серед величезних хмар зореутворюючих регіонів, як цей, знаходяться потенційні підказки про формування нашої власної Сонячної системи.

Комета Каталіна пропонує ідею, що комети могли доставити цей життєзабезпечуючий елемент на скелясті планети.

У минулому році астрономи були здивовані, коли Бетельгейзе -- яскраво-червона надгігантська зірка в сузір′ї Оріона -- різко поблякла, але потім відновилася. Затемнення тривало тижнями. Тепер астрономи звернули свій погляд на зірку-монстра у сусідньому сузір’ї Великого Пса.

Схоже, що багато залишків наднових у нашій галактиці лишаються непоміченими.

Використовуючи вимерлий атом ніобію-92, дослідники ETH змогли датувати події в ранній Сонячній системі з більшою точністю, ніж раніше. Дослідження робить висновок, що вибухи наднових мали відбуватися в середовищі народження нашого Сонця.

Навколо Чумацького Шляху є багато річкоподібних структур, що складаються із зірок. Їх називають зоряними потоками. Як утворилися ці зоряні потоки, залишається незрозумілим.

Червоні надгіганти -- клас зірок, які закінчують своє життя вибухами наднових. Їх життєві цикли не повністю зрозумілі, частково через труднощі у вимірі їх температури. Вперше астрономи розробили точний метод визначення поверхневих температур червоних надгігантів.

На цьому знімку, зробленому за допомогою космічного телескопа Хаббла, зображено NGC 4826 - спіральну галактику, розташовану за 17 мільйонів світлових років від нас у сузір’ї Кома Береніс (Волосся Береніси).

Сонячний зонд "Паркер", пролітаючи повз Венеру, отримав вражаюче зображення нічної сторони планети, зазирнувши прямо на поверхню.