Космос - ст. 102

Вчені провели дослідження впливу космічних променів на щільність газу в регіонах зореутворення галактик.

Найточніше наразі вимірювання відстані до ультрадифузної галактики (УДГ) NGC1052-DF2 (DF2) без сумніву підтверджує нестачу у ній темної матерії.

Дослідження пропонує пояснення, що первісні чорні діри могли утворитися у результату колапсу ореолу темної матерії та перерости у SMBH за достатньо короткий час.

Коли наприкінці 2019 року та на початку 2020-го Бетельгейзе -- яскраво-помаранчева зірка в сузір’ї Оріона -- стала помітно темнішою, астрономічна спільнота була спантеличена. Тепер команда астрономів опублікувала нові зображення поверхні зірки, зроблені за допомогою Дуже великого телескопа (VLT) Європейської південної обсерваторії (ESO), які наочно демонструють, як змінилася її яскравість.

"Хаббл" показав так звану Сейфертівську галактику - галактику з надзвичайно активним осердям.

Вперше була картографована межа геліосфери, що надає вченим краще розуміння того, як взаємодіють сонячний та міжзоряний вітри.

Коричневі карлики -- космічний еквівалент підлітків. Вони занадто масивні, щоб бути планетами, і занадто малі, щоб підтримувати у своїх ядрах ядерний синтез, який живить зірки. Багато коричневих карликів є кочовиками. Вони не обертаються навколо зірок, а дрейфують серед них як самотники.

Астрономи помітили гігантську зірку, що блимає, на відстані понад 25 000 світлових років від нас у напрямку до центра Чумацького Шляху.

За допомогою Атакамського великого міліметрового/субміліметрового масиву (ALMA) дослідники виявили титанічний галактичний вітер, керований надмасивною чорною дірою 13,1 мільярда років тому.

Чотири планети, заблоковані в ідеальному ритмі навколо недалекої від нас зірки, приречені бути зіграними у пінбол по своїй зоряній системі, коли їх сонце врешті-решт помре.