Космос - ст. 98

За допомогою обсерваторії на Міжнародній космічній станції було зафіксовано "синій джет" -- струмінь, що виходить з грозової хмари на кілька десятків кілометрів вгору.

Зображення двох канонічних планетарних туманностей, зроблені космічним телескопом Хаббла, розкривають нову інформацію про те, як вони розвивають свої драматичні особливості.

Астрономи представили найбільш детальний погляд на деформацію нашої власної галактики.

За допомогою потужного південноафриканського телескопа MeerKAT виявлено дві гігантські радіогалактики. Вважається, що ці галактики є одними з найбільших поодиноких об’єктів у Всесвіті.

Сонце — єдина зірка в нашій системі. Але багато точок світла на нашому нічному небі не такі самотні. За певними оцінками, понад три чверті всіх зірок існують у вигляді бінарів — з одним компаньйоном — або у ще більш складних стосунках. Зірки, розташовані у тісній близькості, можуть драматично впливати на своїх сусідок. Вони можуть позбавляти матеріалу одна в одної, зливатися або спотворювати рухи одна одної у космосі.

Космічний телескоп Хаббла зробив знімок NGC 613, яка є прекрасним представником галактик свого типу.

У Чумацькому Шляху знаходиться 8292 нещодавно виявлених зоряних потоків -- усі на ім’я Тея. Але Тея 456 особлива.

Астрономи відмотують стрілки годинника назад на розширенні залишків від вибуху поруч розташованої зірки. Використовуючи космічний телескоп "Хаббл", вони відстежили швидкісну шрапнель від вибуху, щоб розрахувати більш точне значення місцезнаходження та часу детонації зірки.

Гаряча, кам′яниста "суперземля" біля однієї з найстаріших зірок галактики здивувала групу вчених-мисливців за планетами.

Астрономи спостерігали світний квазар на відстані 13,03 мільярда світлових років від Землі -- найвіддаленіший із виявлених на сьогодні квазарів. Датований 670 мільйонами років після Великого вибуху, коли Всесвіту було лише 5% від свого теперішнього віку, у квазарі розміщена надмасивна чорна діра, еквівалентна загальній масі 1,6 мільярда сонць.