Космос - ст. 96

На основі вимірювань оболонки з нейтронів навколо ядра свинцю, розраховано нове значення радіусу для середньої нейтронної зірки, яке трохи більше за попереднє визначення.

За останні кілька років астрономи помітили у далекому Всесвіті кілька гігантських і майже ідеально круглих радіооб′єктів. Хоча ще ніхто не має пояснень щодо цих загадкових сутностей, нещодавно команда дослідників додала ще один до свого каталогу, що потенційно наблизило їх до вирішення цієї проблеми.

Американські астрофізики використали багатоканальні спостереження за нейтронними зірками для перевірки загальної теорії відносності Ейнштейна — і 106-річна теорія пройшла її з блиском.

"Вояджер 1" — один із двох космічних апаратів-братів від НАСА, запущених 44 роки тому, і зараз найвіддаленіший об′єкт в космосі, створений людиною, — все ще працює і прямує у нескінченність.

На цьому детальному зображенні представлено скупчення галактик Abell 3827, яке пропонує безліч цікавих можливостей для дослідження.

Астрономи заявляють, що зірки з великою масою формуються інакше, ніж їх менші сестри. У той час, як маленькі зірки часто оточені впорядкованим диском з пилу та речовини, подача речовини до великих зірок відбувається у хаотичному безладі.

На своєму довгому шляху до утворення планет, як припускають симуляції астрофізиків RIKEN, пилові зерна можуть зливатися між собою набагато раніше, ніж вважалося.

Свідчення недавньої вулканічної активності на Марсі показують, що виверження могли мати місце протягом останніх 50 000 років.

Цікава до-наднова жовта зірка змусила астрофізиків переглянути свої уявлення про те, що є можливим при смерті наймасивніших зірок нашого Всесвіту.

Група міжнародних вчених запропонувала простий і новий метод, щоб звести точність вимірювань постійної Хаббла до 2% за допомогою одного спостереження за парою нейтронних зірок, що зливаються.