Космос - ст. 91

Зорі, що вибухають, створюють драматичні світлові шоу. Інфрачервоні телескопи, такі як Спітцер, можуть бачити крізь імлу і давати краще уявлення про те, як часто відбуваються такі вибухи.

Дев′ята планета - також відома як Планета Х — це масивний гіпотетичний об′єкт на еліптичній орбіті далеко за межами Плутона, приблизно на такій відстані, що йому знадобиться від 10 000 до 20 000 земних років для того, щоб здійснити одну подорож навколо Сонця.

Нове дослідження дає змогу ближче подивитися на сусідню зірку, схожу на наше молоде Сонце. Робота дозволяє вченим краще зрозуміти, яким могло бути наше Сонце, коли воно було молодим, і як воно могло вплинути на атмосферу нашої планети та розвиток життя на Землі.

На відстані приблизно 2000 світлових років від Землі є зоря, що катапультується до краю нашої галактики.

Астрономи виміряли вміст елементів у галактиках, які датуються приблизно від 1,7 до 4,5 мільярдів років після Великого вибуху, і виявили, що в цілому процеси виробництва елементів протікають приблизно у таких же масштабних співвідношеннях, як і в локальному Всесвіті.

Справджуючи передбачення теорії загальної теорії відносності Ейнштейна, дослідники повідомили про першу в історії реєстрацію рентгенівського випромінювання зі зворотної сторони чорної діри.

Вчені отримали пряму візуалізацію процесу живлення чорної діри в ядрі галактики NGC 1566, і з′ясували, що затемнювати високоенергетичне випромінювання може пил, що падає у чорну діру.

Дослідники встановили, що магнітне поле галактичного відтоку Мессьє 82 виводить збагачений матеріал у міжгалактичне середовище.

Астрономи отримали безпосереднє зображення однієї з найближчих до Землі екзопланет, яка має дуже широку орбіту навколо своєї зорі-червоного карлика.

Магнітні поля навколо чорних дір швидко затухають, що підтверджує так звану "гіпотезу про безволосся", передбачену загальною теорією відносності Ейнштейна.