Космос - ст. 91

Вперше була картографована межа геліосфери, що надає вченим краще розуміння того, як взаємодіють сонячний та міжзоряний вітри.

Коричневі карлики -- космічний еквівалент підлітків. Вони занадто масивні, щоб бути планетами, і занадто малі, щоб підтримувати у своїх ядрах ядерний синтез, який живить зірки. Багато коричневих карликів є кочовиками. Вони не обертаються навколо зірок, а дрейфують серед них як самотники.

Астрономи помітили гігантську зірку, що блимає, на відстані понад 25 000 світлових років від нас у напрямку до центра Чумацького Шляху.

За допомогою Атакамського великого міліметрового/субміліметрового масиву (ALMA) дослідники виявили титанічний галактичний вітер, керований надмасивною чорною дірою 13,1 мільярда років тому.

Чотири планети, заблоковані в ідеальному ритмі навколо недалекої від нас зірки, приречені бути зіграними у пінбол по своїй зоряній системі, коли їх сонце врешті-решт помре.

Супутники планет, які не мають батьківської зірки, можуть мати атмосферу і утримувати рідку воду. Астрофізики обрахували, що такі системи можуть містити достатню кількість води, щоб зробити життя можливим і підтримувати його.

У новому дослідженні виявлено несподіваний вплив надмасивних чорних дір, що знаходяться в центрах галактик, на галактики-супутники.

Міжнародна група вчених виявила нову, помірну екзопланету субнептунного розміру із 24-денним орбітальним періодом, яка обертається навколо недалеко розташованої карликової зірки М-типу.

Космічний зонд Юнона здійснив свій перший близький підліт до гігантського супутника Юпітера і надіслав на Землю перші фотографії.

Надмасивні чорні діри (SMBH) займають центри галактик, маючи маси від одного мільйона до 10 мільярдів сонячних мас. Деякі SMBH перебувають у фазі яскравості, яка називається активним галактичним ядром (AGN). Зрештою AGN вигорають, оскільки існує обмеження максимальної маси для SMBH; вчені вже давно розмірковували, коли це відбувається.