Космос - ст. 88

Серед величезних хмар регіонів зореутворення, як ця, приховуються потенційні підказки про формування нашої Сонячної системи.

Разом із відбором зразка з поверхні Бенну, космічний апарат надав точні дані для кращого прогнозування орбіти близькоземного об′єкта навколо Сонця.

Серед безлічі супутників нашої Сонячної системи Титан Сатурна виділяється -- це єдиний супутник з істотною атмосферою та рідиною на поверхні. У нього навіть є така погодна система, як у Землі, хоча замість води дощі йдуть з метану. Чи може бути, що на ньому теж є якесь життя?

Нові методи аналізу даних дозволяють знайти докази недавнього вулканізму у старих даних космічного апарату Магеллан. Незрозуміло, чи відбувається ця активність сьогодні, чи відбувалася протягом десятків мільйонів років, але з геологічної точки зору, в обох випадках вона відбувалася недавно.

Астрономи попередньо з’ясували, як співвідноситься товщина протопланетного диска із відстанню до зорі.

Дослідники розробили нову методику для дослідження динаміки ранньої Сонячної системи шляхом аналізу магнетитів у метеоритах з використанням хвильової природи електронів.

Зорі, розкидані по космосу, виглядають по-різному, але вони можуть бути більш схожими, ніж вважалося раніше.

Дві галактики вигинають світло від розташованого за ними яскравого квазара так, що ми його бачимо п’ять разів.

Супер спалахи — екстремальні сплески випромінювання від зірок — підозрювалися у завданні тривалої шкоди атмосфері, а отже життєпридатності планет.

Дослідники виявили дивні хмари електронів, що оточують галактики глибоко в космосі -- на відстані близько мільярда світлових років від нас. Хмари, які раніше ніколи не спостерігалися, нагадують двох привидів, що танцюють.