Космос - ст. 89

На цьому знімку, зробленому за допомогою космічного телескопа "Хаббл", зображено відкритий зоряний кластер NGC 330, який знаходиться приблизно за 180 000 світлових років від нас у Малій Магеллановій Хмарі.

Загадкова з наукової точки зору ізольована хмара, більша за Чумацький Шлях, була знайдена на "нічийній для галактик землі".

Дослідження пропонує докази, що основані на гравітаційних хвилях, які показують, що загальна площа горизонту подій чорної діри ніколи не може зменшитися.

Астрономи виявили найменший та наймасивніший білий карлик з коли-небудь виявлених.

Чому деякі наукові прилади виявляють газ на Червоній планеті, а інші - ні?

Давним-давно, у двох галактиках, розташованих приблизно за 900 мільйонів світлових років від нас, дві чорні діри поглинули своїх супутників-нейтронних зірок, викликавши гравітаційні хвилі, які остаточно досягли Землі у січні 2020 року.

Виявлено перші переконливі докази нового типу зоряного вибуху — наднової з електронним захопленням. Хоча в теорії вони існують вже 40 років, досі не було реальних прикладів. Вважається, що ці наднові виникають внаслідок вибухів масивних зірок над-асимптотичного відгалуження гігантів (SAGB), про що також було небагато доказів.

Космічний світанок -- тобто, коли вперше були утворені зірки, -- настав між 250 і 350 мільйонами років після початку Всесвіту, стверджується в новому дослідженні.

Астрономи дослідили протокластер із 14 субміліметрових галактик, які знаходяться у розпалі колосального злиття.

Рухи дивовижної космічної структури були вперше виміряні за допомогою рентгенівської обсерваторії NASA "Чандра": вибухова хвиля та уламки зірки, що вибухнула, віддаляються від місця вибуху та наштовхуються на стіну навколишнього газу.