Космос - ст. 89

Коричневі карлики -- не зовсім зорі та не зовсім планети, і нове дослідження показує, що їх у нашій галактиці може бути більше, ніж вважали вчені раніше.

Скориставшись перевагами природної лінзи у космосі, астрономи зафіксували безпрецедентний погляд на рентгенівське випромінювання із системи чорних дір у ранньому Всесвіті.

Дослідники виявили, що галактики забруднюють навколишнє середовище, в якому вони існують.

Мала Магелланова Хмара (SMC), розташована на відстані 210 000 світлових років від нас, є одним з найбільш динамічних й дуже деталізованих зореутворювальних регіонів у космосі.

Хоча в Чумацькому Шляху були виявлені тисячі планет, більшість з них знаходиться на відстані менше кількох тисяч світлових років від Землі. Однак наша галактика має діаметр понад 100 000 світлових років, що ускладнює дослідження галактичного розподілу планет. Але тепер дослідницька група знайшла спосіб подолати цю перешкоду.

У Сонячній системі відомо вісім планет (відтоді, як Плутон був виключений з клубу), але деякий час тому з’явилися певні докази, що може існувати ще одна. Гіпотетична Дев’ята планета ховається на зовнішньому краю нашої Сонячної системи.

За допомогою суперкомп′ютерного моделювання вдалося простежити розвиток галактики за 13,8 мільярда років. Дослідження показує, як через міжзоряні фронтальні зіткнення молоді та хаотичні галактики з часом дозрівають до спіральних галактик, таких як Чумацький Шлях.

Міжнародна група вчених дослідила п’ять астрономічних об’єктів, які могли б допомогти нам зрозуміти таємничу природу коричневих карликів.

Відправлення людей на Марс потребує від учених та інженерів подолання цілого ряду технологічних та безпекових перешкод. Однією з них є серйозний ризик, викликаний корпускулярним випромінюванням Сонця, далеких зір та галактик.

Астрономи визначили новий клас екзопланет, дуже відмінних від нашої планети, але які можуть підтримувати життя, що могло б значно прискорити пошук життя поза нашою Сонячною системою.