Космос

Міжнародне дослідження розкриває, що розуміння зв’язку між планетами та їхніми зорями є ключовим для пошуку структур, подібних до Сонячної системи, а також світів, придатних для життя.

Використовуючи апарат «Mars Express» у поєднанні з найсучаснішою метеорологічною моделлю Червоної планети, вчені з’ясували, що за найдивнішою хмарою Марса може приховуватися дещо дуже екзотичне з точки зору фізики.

За допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба астрономи визначили галактику, з якої походить найвіддаленіший серед відомих швидкий радіосплеск, що надає підказку щодо походження цих загадкових сигналів.

Виявлено зорю, яка неквапливо поїдає свого компаньйона, коричневого карлика — планетоподібний об’єкт, який масивніший за планету, але не настільки великий, як зоря.

За допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба астрономи визначили новий підклас залишкових дисків, в яких надзвичайно багато теплого пилу знаходиться поблизу зорі, у зоні, порівнянній з тією, де в нашій Сонячній системі обертаються кам’янисті планети.

Найскладніша у своєму роді візуалізація дає уявлення про те, з чого утворилася та як еволюціонувала наша рідна галактика впродовж перших двох мільярдів років.

За допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба виявлено кам’янисту «суперземлю», яка, попри розплавлену поверхню, має ознаки наявності атмосфери. Вивчення таких планет відкриває вікно в найдавнішу історію Землі та вказує шлях до придатних для життя світів.

Космічний телескоп Джеймса Вебба (JWST) виявив, що вже через 500 мільйонів років після Великого вибуху галактики переносили у міжгалактичний простір елементи, важчі за водень і гелій.

На внутрішньому краю кратера Єзеро «Персеверанс» виявив магматичні породи, які зберегли напрочуд багатоскладовий запис про активність води на ранньому Марсі.

Хоча спіральна галактика NGC 4698 — розташована на відстані близько 55 мільйонів світлових років у сузір’ї Діви — на цьому новому знімку від космічного телескопа «Габбл» виглядає спокійною, вона приховує хаотичну таємницю.