Космос - ст. 5
Астрономи можуть виявляти вплив темної матерії за допомогою ефекту гравітаційного лінзування, коли скупчення галактик викривляє світло, що йде від інших галактик.
Астрономи відкрили третю екзопланету в далекій системі, масивнішу за інші дві. Коли друга планета впливає на першу, і її можна назвати «королем», то третю планету – «імператрицею».
Всесвіт наповнений мільярдами галактик, але їх розподіл по космосу далеко не рівномірний. Чому ми сьогодні бачимо таку структуру Всесвіту та як це все формувалося та зростало?
Астрономи, можливо, виявили нову історію виживання: зірка, маючи гігантську чорну діру на своєму хвості, жила, щоб розповісти свою оповідь через окрики рентгенівських променів.
Виявивши цікаву закономірність у наукових працях - екзопланети в них описувалися як більш прохолодні, ніж очікувалося, - астрономи Корнелльского університету вдосконалили математичну модель для точного вимірювання температур планет у сонячних системах за сотні світлових років від нас.
Те, що астрономи вважали за планету поза нашою Сонячною системою, а тепер, здавалося б, зникло з поля зору, дозволяє припустити, що одна з перших екзопланет, виявлених за допомогою прямої візуалізації, про відкриття якої було оголошено, ймовірно, ніколи не існувала.
Дослідники гравітаційних хвиль за допомогою детекторів LIGO/Virgo виявили дивовижний сигнал, не схожий на жоден з тих, що вони бачили раніше: GW190412 – перше спостереження злиття бінарної чорної діри, де дві чорні діри мають відмінну масу, приблизно у 8 та 30 разів більшу, ніж маса нашого Сонця.
За п’ять днів до того, як космічний телескоп NASA «Спітцер» закінчив свою місію 30 січня 2020 року, вчені використали інфрачервону камеру апарату, щоб зробити кілька знімків регіону, відомого як туманність Каліфорнія.
Спостереження, очолювані Інститутом фізики позаземної фізики ім. Макса Планка, вперше показали, що зірка, яка обертається навколо надмасивної чорної діри в центрі Чумацького Шляху, рухається так, як передбачила загальна теорія відносності Ейнштейна. Її орбіта має форму розетки, а не еліпса, як передбачено теорією тяжіння Ньютона.
Трансатлантична команда вчених, використовуючи повторно проаналізовані дані космічного телескопа Kepler, виявила екзопланету, розміром із Землю, яка знаходиться на орбіті жилої зони своєї зірки - області навколо зірки, де скеляста планета могла б підтримувати воду у рідкому стані.
