Космос - ст. 5

Вперше астрономи об′єднали дані рентгенівської обсерваторії Чандра й космічного телескопа Джеймса Вебба для вивчення добре відомого залишку наднової Кассіопеї A (Cas A), та, можливо, розгадали таємницю химерної структури всередині.

Поєднавши кількарічні спостереження "Габбла" з комп′ютерним моделюванням, астрономи знайшли докази того, що на пекельній планеті кружляють масивні циклони, які постійно виникають і руйнуються через велику різницю температур між стороною, зверненою до зорі, і темною нічною стороною екзопланети.

Нептун відомий своїм насиченим синім кольором, тоді як Уран — зеленим, але нове дослідження показало, що ці два крижані гіганти насправді набагато ближчі за кольором між собою, ніж заведено вважати.

При пошуку позаземних технологічно розвинутих цивілізацій астрофізики запропонували звертати увагу на критичний поріг атмосферного кисню, оскільки, на їхню думку, не можливо розвинути високі технології без достатнього джерела вогню.

Мінігало темної матерії, розсіяні по всьому космосу, можуть функціонувати як високочутливі зонди первісних магнітних полів, що випливає з теоретичного дослідження, опублікованого в Physical Review Letters.

Космічний апарат "Юнона" (Juno) 30 грудня здійснив найближчий проліт повз супутник Юпітера Іо, який будь-який космічний апарат здійснював за останні 20 років.

Низький вміст вуглецю в атмосфері планет земного типу, що здатен виявити космічний телескоп Джеймса Вебба, може бути ознакою придатності для життя.

Новий теоретичний аналіз оцінює ймовірність того, що масивні нейтронні зорі приховують ядра невизначеної кваркової матерії, на значення від 80 до 90 відсотків. Результату було досягнуто за допомогою потужних суперкомп′ютерних обчислень із застосуванням байєсового статистичного виведення.

Космічний апарат OSIRIS-REx вирушає у нову подорож, щоб вивчити астероїд Апофіс і скористатися перевагами його близького прольоту повз Землю у 2029 році.

Аналіз органічних сполук — так званих поліциклічних ароматичних вуглеводнів (ПАВ) — видобутих з астероїда Рюґу, показав, що ПАВ можуть утворюватися в холодних областях міжзоряного простору, а не в гарячих регіонах поблизу зір, як вважалося раніше.