Космос - ст. 2

Дані 30 років астрономічних спостережень за надновими типу Ia надають нові підказки щодо темної енергії — таємничої сили, що зумовлює прискорене розширення Всесвіту.

Об′єднавши можливості двох космічних телескопів вчені дослідили деякі з найвіддаленіших об’єктів нашої Сонячної системи, які дають найкраще уявлення про ранню стадію формування планет.

Протягом майже шістдесяти років загальна теорія відносності передбачала, що чорні діри визначаються лише масою та обертанням навколо власної осі (спіном). У новому дослідженні розроблено метод перевірки того, чи не приховують деякі чорні діри дещо більше.

Космічний телескоп «Габбл» показав зображення туманності LHA 120-N44 з величезною порожниною в центрі, а також з оболонкою навколо, в якій зі стисненого газу утворюються нові зорі.

Планетам під час свого формування потрібно захопити як можна більше газу з протопланетного диска, перш ніж він буде виштовхнутий у космос.

Дослідники виявили теплову асиметрію глибоко під поверхнею Червоної планети у всій її південній півкулі.

Вперше вчені виявили потік зірок, відомий як “зоряний потік кульового скупчення”, у галактиці за межами Чумацького Шляху. Це відкриває нові можливості для дослідження темної матерії — однієї з найбільших невирішених загадок астрофізики.

За допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST) вчені вперше виявили у віддаленій окремій галактиці три надмасивні чорні діри, що активно накопичують матерію.

За допомогою космічного телескопа «Джеймс Вебб» (JWST) астрономи виявили, що у молодому Всесвіті наймасивніші галактики містять набагато більше малих зірок, ніж вважалося раніше. Це може означати, що ранні галактики набагато масивніші, ніж свідчили початкові вимірювання.

Зорю, яку назвали S301, виявили за допомогою Дуже великого телескопа-інтерферометра (VLTI); ця зоря підходить до центральної надмасивної чорної діри нашої галактики настільки близько, що відчуває на собі вплив від її обертання.