Наука та техніка - ст. 38

Дзета Змієносця ймовірно була викинута з місця свого народження внаслідок потужного зоряного вибуху. Новий погляд рентгенівської обсерваторії "Чандра" допомагає більше дізнатися про історію цієї зірки.

В галузі дослідження чорних дір завжди відбувається щось нове та захопливе.

Дослідження показало, що відмінності між світловими сигнатурами активних галактичних ядер не можуть бути пояснені лише тим, чи відбувається їх спостереження через тор або повз нього: коли чорна діра живиться з високою швидкістю, енергія здуває пил та газ.

В Чумацькому Шляху знайдено найважчу з відомих на сьогодні нейтронну зорю. Вона — "чорна вдова", що поїдає свого партнера; і можливо має верхню межу маси для нейтронних зірок.

Раніше було оголошено про виявлення надзвичайно компактної "єдиної у своєму роді" системи з трьох зірок, і виникло питання про те, як може утворитися така унікальна комбінація з бінарного набору зірок і зірки більшого розміру навколо бінара.

Дослідники вперше виявили, що внутрішня схожа на пончик структура центральних ядер яскравих галактик у далекому Всесвіті може надавати "анізотропний" вплив на газ, розподілений у широкій області навколо них.

Міжнародна група дослідників проаналізувала архівні дані про потужні космічні вибухи від загибелі зірок, і знайшла новий спосіб вимірювання відстаней у далекому Всесвіті.

Опрацьовуючи гіпотетичну ідею, що можна спостерігати темну матерію з дуже специфічним типом ядра, вчені розкрили цікаву фізику, що відбувається у надмалому квантовому царстві субатомних частинок.

На цьому гостроцікавому спостереженні космічного телескопа Хаббла, поблизу центру зображення, гравітаційне лінзування призвело до дзеркального відображення однієї галактики, створивши захопливий орнамент. Третє спотворене зображення цієї ж галактики виглядає як міст між ними.

Оскільки Юпітер більший, у нього мають бути більші й дивовижніші кільця, ніж у Сатурна. Але нове дослідження показує, що масивні супутники Юпітера не дають цьому видінню освітлювати нічне небо.