Наука та техніка - ст. 34

На цьому знімку, зробленому космічним телескопом "Габбл", безтурботно висить галактика-медуза JW39.

Запропоновано нові методи, уважно вивчаючи гравітаційні хвилі від злиття чорних дір, пошуку ознак невеликих відхилень від загальної теорії відносності, які могли б натякнути на присутність квантової гравітації.

Астрономи, використовуючи космічний телескоп "Габбл", отримали, за їхніми словами, найкращі докази присутності чорної діри рідкісного класу, яка може ховатися в серці найближчого до Землі кулястого зоряного скупчення, розташованого на відстані 6 000 світлових років.

Астрономи за допомогою найпотужнішого з коли-небудь створених телескопів ідентифікували масивну, щільно упаковану галактику на відстані 25 мільярдів світлових років від нас.

Щільно упаковане кулясте скупчення NGC 6325 виблискує на цьому знімку від космічного телескопа “Габбл”.

Названа LP 791-18 d, ця планета може зазнавати вулканічних вивержень так само часто, як і супутник Юпітера Іо, найбільш вулканічно активне тіло в нашій Сонячній системі; а на постійно нічній стороні планети могла б існувати рідка вода.

Кільця Сатурна набагато молодші, ніж вважали вчені, — всього кілька сотень мільйонів років — і вони не залишаться надовго.

Величезне скупчення галактик причаїлося у центрі цього зображення, отриманого за допомогою космічного телескопа Габбла.

Нове дослідження дає розуміння яскравих спалахів випромінювання, що виникають під час руйнування зірки надмасивною чорною дірою. Спалахи не обов′язково утворюються в безпосередній близькості до чорної діри, вони виникають унаслідок приливних ударів, що відбуваються, коли газ зі зруйнованої зірки вдаряється сам об себе, кружляючи навколо чорної діри.

Зорі, які живуть найближче до надмасивної чорної діри в центрі Чумацького Шляху, не мають зоряних компаньйонів, йдеться в новому дослідженні.