"Проковтнута", розірвана, чи житиме далі: що буде із Землею, коли помре Сонце?

Наша Сонячна система та все, що в ній знаходиться, включаючи Землю, виглядатиме зовсім інакше, коли помре Сонце. Але чи буде планета, яку ми називаємо своєю домівкою, "поглинута" нашою зорею при її смерті, чи зуміє Земля вирватися з її пазурів, покаже лише час.

Про це розповідають в Королівському астрономічному товаристві, передають OstanniPodii.com.

Внутрішні планети Меркурій і Венера майже напевно будуть розчавлені й поглинуті Сонцем, згідно з новою статтею під назвою "Довгострокова мінливість уламків, що здійснюють транзит повз білих карликів", опублікованою в журналі "Щомісячні повідомлення Королівського астрономічного товариства" (MNRAS).

Але навіть, якщо Земля переживе свою зорю, на жаль, вона все одно не буде придатною для життя. З іншого боку, принаймні вона буде у кращому становищі, ніж деякі супутники Юпітера, які, за словами міжнародної групи астрофізиків, можуть бути зміщені та розбиті на шматки, коли Сонце вичерпає свою енергію.

Вони зробили жахливе пророцтво про те, як може виглядати наша Сонячна система через п′ять мільярдів років, вивчивши, що відбувається з планетарними системами, подібними до нашої, коли їхні зорі стають білими карликами.

"Чи зможе Земля переміститися досить швидко, перш ніж Сонце наздожене й спалить її, не ясно, але [якщо це станеться] Земля втратить свою атмосферу та океан, і стане не дуже приємним місцем для життя", - пояснив професор Борис Гаенсіке з Університету Уоріка.

Якби Сонце поглинуло нашу планету разом з Венерою та Меркурієм, то Марс і чотири газові гіганти -- Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун -- залишилися б на орбіті навколо того, що в кінцевому підсумку стало б білим карликом.

Вцілілі астероїди й менші супутники, ймовірно, будуть розірвані на шматки та перетворені на пил, перш ніж впадуть на мертву зорю, зазначає команда дослідників.

Зараз Сонце спалює водень у своєму ядрі, але коли паливо вичерпається, воно розшириться та стане червоним гігантом, а потім перетвориться на білого карлика -- кінцевий стан такого типу зір, коли вони спалюють все своє паливо.

Вивчення білих карликів корисне, оскільки дає змогу зрозуміти різні аспекти формування та еволюції зір.

Команда прагнула дізнатися, що відбувається з астероїдами, планетами та їхніми супутниками, коли вони пролітають близько до білих карликів.

Вони виявили, що доля цих тіл, швидше за все, буде надзвичайно жорстокою та катастрофічною. Такого висновку вони дійшли, проаналізувавши транзити тіл -- падіння яскравості зір, спричинені об′єктами, що проходять перед ними.

На відміну від передбачуваних транзитів, спричинених орбітальними планетами навколо зір, транзити, спричинені уламками, мають дивну форму, хаотичні та безладні.

Провідний дослідник доктор Аморнрат Аунгверойвіт з Наресуанського університету в Таїланді сказав: "Попередні дослідження показали, що коли астероїди, супутники й планети наближаються до білих карликів, величезна гравітація цих зір розриває ці маленькі планетарні тіла на все менші та менші шматочки".

Зіткнення між цими шматками врешті-решт перемелюють їх на пил, який потім потрапляє на білий карлик, дозволяючи дослідникам визначити, з якого типу матеріалу були зроблені початкові планетарні тіла.

У цьому новому дослідженні вчені проаналізували зміни яскравості зір за 17 років, проливаючи світло на те, як ці тіла руйнуються. Вони зосередилися на трьох різних білих карликах, які поводилися дуже по-різному.

Професор Гаенсіке сказав: "Той факт, що ми можемо виявити уламки астероїдів, можливо, супутників або навіть планет, що проносяться навколо білого карлика кожні кілька годин, вражає уяву, але наше дослідження показує, що поведінка цих систем може швидко еволюціонувати, за кілька років".

"Хоча ми вважаємо, що перебуваємо на правильному шляху в наших дослідженнях, доля цих систем набагато складніша, ніж ми могли собі уявити".

Перший досліджений білий карлик (ZTF J0328-1219) виглядав стабільним і "добре поводився" протягом останніх кількох років, але автори знайшли докази великої катастрофічної події близько 2010 року.

Інша зоря (ZTF J0923+4236) нерегулярно тьмяніє кожні пару місяців і демонструє хаотичну мінливість впродовж хвилин під час цих станів тьмяніння, а потім знову яскравішає.

Третій досліджуваний білий карлик (WD 1145+017), як показав Массачусетський технологічний інститут (MIT) у 2015 році, поводиться близько до теоретичних прогнозів, з великими варіаціями у кількості, формі та глибині транзитів.

Дивно, але транзити, які вивчалися в цьому дослідженні, зараз зникли.

"Загалом, система дуже плавно стає яскравішою, оскільки пил, що утворився внаслідок катастрофічних зіткнень близько 2015 року, розсіюється", - сказав професор Гаенсіке.

"Непередбачувана природа цих транзитів може звести астрономів з розуму -- в одну хвилину вони є, а в наступну їх вже немає. І це вказує на хаотичність середовища, в якому вони перебувають".

Відповідаючи на запитання про долю нашої власної Сонячної системи, професор Гаенсіке сказав: "Сумна новина полягає в тому, що Земля, ймовірно, буде просто поглинута розширюваним Сонцем до того, як воно стане білим карликом".

"Що стосується решти Сонячної системи, то деякі астероїди, розташовані між Марсом та Юпітером, і, можливо, деякі супутники Юпітера, можуть зміститися та наблизитися до остаточного білого карлика, щоб пройти процес подрібнення, який ми досліджували".