Юпітер

Загальна кількість виявлених супутників найбільшої планети Сонячної системи доведена до 92.

На новому чіткому зображенні Юпітера, отриманому космічним телескопом Джеймса Вебба (JWST), проступають дивовижні деталі найбільшої планети Сонячної системи.

Оскільки Юпітер більший, у нього мають бути більші й дивовижніші кільця, ніж у Сатурна. Але нове дослідження показує, що масивні супутники Юпітера не дають цьому видінню освітлювати нічне небо.

Відомо, що аврори планети виробляють низькоенергетичне рентгенівське світло. Нове дослідження нарешті виявило більш високочастотні рентгенівські випромінювання та пояснює, чому вони уникли виявлення іншою місією 30 років тому.

Циклони на полюсах Юпітера мають подібність з океанськими вихорами на Землі, і в рух їх приводить волога конвекція, говориться у новому дослідженні.

Нові дані, отримані від зонда "Юнона", який обертається навколо Юпітера, дають повнішу картину того, як характерні та барвисті атмосферні особливості планети надають підказки про невидимі процеси під її хмарами.

Бідний старий Юпітер. Газовий гігант просто бовтається там, пасе троянів, обмірковує власні справи, а тут раптом ляпас по поверхні бродячим космічним каменем.

Слухаючи дощ з електронів, що стікають на Юпітер від його інтенсивного вулканічного супутника Іо, дослідники з використанням космічного апарату НАСА Юнона (Juno) встановили, що викликає потужне радіовипромінювання в гігантському магнітному полі планети-монстра.

Розгадано кількадесятилітню таємницю того, як Юпітер кожні декілька хвилин виробляє дивовижні спалахи рентгенівського випромінювання на своїх полюсах.

Міжнародна дослідницька група підтвердила передбачення майже 40-річної давнини та експериментально показала, що гелієві дощі можливі всередині таких планет, як Юпітер і Сатурн.