Юпітер

Відомо, що аврори планети виробляють низькоенергетичне рентгенівське світло. Нове дослідження нарешті виявило більш високочастотні рентгенівські випромінювання та пояснює, чому вони уникли виявлення іншою місією 30 років тому.

Циклони на полюсах Юпітера мають подібність з океанськими вихорами на Землі, і в рух їх приводить волога конвекція, говориться у новому дослідженні.

Нові дані, отримані від зонда "Юнона", який обертається навколо Юпітера, дають повнішу картину того, як характерні та барвисті атмосферні особливості планети надають підказки про невидимі процеси під її хмарами.

Бідний старий Юпітер. Газовий гігант просто бовтається там, пасе троянів, обмірковує власні справи, а тут раптом ляпас по поверхні бродячим космічним каменем.

Слухаючи дощ з електронів, що стікають на Юпітер від його інтенсивного вулканічного супутника Іо, дослідники з використанням космічного апарату НАСА Юнона (Juno) встановили, що викликає потужне радіовипромінювання в гігантському магнітному полі планети-монстра.

Розгадано кількадесятилітню таємницю того, як Юпітер кожні декілька хвилин виробляє дивовижні спалахи рентгенівського випромінювання на своїх полюсах.

Міжнародна дослідницька група підтвердила передбачення майже 40-річної давнини та експериментально показала, що гелієві дощі можливі всередині таких планет, як Юпітер і Сатурн.

Авроральні прояви продовжують інтригувати вчених -- чи б яскраві вогні світили над Землею, чи б над іншою планетою. Вогні містять підказки про склад магнітного поля планети та про те, як це поле працює.

Використовуючи Атакамський великий міліметровий/субміліметровий масив (ALMA), партнером якого є Європейська південна обсерваторія (ESO), команда астрономів вперше безпосередньо виміряла вітри в середній атмосфері Юпітера. Аналізуючи наслідки зіткнення комети у 1990-х роках, дослідники виявили неймовірно потужні вітри зі швидкістю до 1450 кілометрів на годину поблизу полюсів Юпітера. Вони можуть представляти те, що команда назвала "унікальною метеорологічною бестією у нашій Сонячній системі".

Нові результати, отримані від приладу Ультрафіолетовий спектрограф місії НАСА “Юнона”, вперше розкрили народження авроральних світанкових штормів — ранньоранкового осяяння, унікального для вражаючих аврор Юпітера. Ці величезні перехідні прояви світла відбуваються на обох полюсах Йовіана і раніше спостерігалися лише наземними обсерваторіями та орбітальними апаратами навколо Землі, зокрема космічним телескопом Хаббла.