Сонячна система

Шляхом моделювання еволюції протопланетного диска вчені визначили, чому склад кам′янистих планет та метеоритів нашої Сонячної системи не корелює зі складом Сонця.

Наш куточок Всесвіту, Сонячна система, знаходиться всередині галактики Чумацький Шлях, де мешкає понад 100 мільярдів зірок. Сонячна система укладена в бульбашку під назвою геліосфера, яка відокремлює нас від величезної галактики за своїми межами -- і від жорсткого космічного випромінювання галактики.

Викликане юним Юпітером або вітром, що виникав на протопланетному диску, космічне розмежування, ймовірно, сформувало склад молодих планет.

Група вчених-космологів припускає, що за межами Нептуна може існувати планета розміром із Землю або Марс. Вони також припускають, що симуляції створення Сонячної системи показують, що така планета могла бути витіснена із зовнішніх областей Сонячної системи газовими гігантами.

Тепер, коли ми знаємо, що міжзоряні об’єкти (МЗО) відвідують нашу Сонячну систему, вчені прагнуть краще їх зрозуміти. Як вони могли бути захоплені? Якщо вони захоплені, що з ними відбувається? Скільки їх може бути в нашій Сонячній системі?

Астрономи з’ясували, що підмножина об’єктів поясу Койпера є бінарами та ймовірно були виштовхнуті на свою орбіту під час міграції Нептуна.

У Сонячній системі відомо вісім планет (відтоді, як Плутон був виключений з клубу), але деякий час тому з’явилися певні докази, що може існувати ще одна. Гіпотетична Дев’ята планета ховається на зовнішньому краю нашої Сонячної системи.

Астрономи підрахували, у Хмарі Оорта може бути більше об′єктів-відвідувачів, ніж об′єктів, що належать до нашої Сонячній системі.

Регіон активного зореутворення у сузір′ї Змієносця надає астрономам нове уявлення про умови, в яких народилася наша Сонячна система.

Дослідники розробили нову методику для дослідження динаміки ранньої Сонячної системи шляхом аналізу магнетитів у метеоритах з використанням хвильової природи електронів.