Сонячна система - ст. 2

Вчені знайшли докази гідротермальної, або метаморфічної, активності на крижаних карликових планетах Ерида (Еріс) та Макемаке, розташованих у Поясі Койпера.

Ті спостереження, які надихають на пошуки дев′ятої планети, натомість можуть бути свідченням дії у Сонячній системі модифікованого закону гравітації, спочатку розробленого для розуміння обертання галактик.

Філамент, в якому зародилася наша Сонячна система, міг допомогти їй пережити удар від вибуху наднової, що стався неподалік.

Нові астрономічні вимірювання в інфрачервоному діапазоні привели до ідентифікації раніше невідомого класу астероїдів.

Вчені виявили нову кільцеву систему навколо карликової планети на краю Сонячної системи. Кільцева система обертається набагато далі від батьківського тіла, ніж це характерно для інших кільцевих систем, що ставить під сумнів поточні теорії про їх формування.

Міжнародна група астрономів у даних калібрування Інструменту середнього інфрачервоного діапазону (MIRI) космічного телескопа Джеймса Вебба випадково виявила раніше невідомий астероїд, що пролітав повз, розміром від 100 до 200 метрів.

Сутінкові спостереження виявили три великі близькоземні астероїди (NEA) у внутрішній частині Сонячної системи. Ці NEA є частиною невловної популяції, яка ховається всередині орбіт Землі та Венери. Один з астероїдів є найбільшим потенційно небезпечним для Землі об′єктом серед виявлених за останні вісім років.

Попри те, що Земля давно й докладно вивчена, на деякі фундаментальні питання ще належить знайти відповіді. Одне з них стосується утворення нашої планети, про зародження якої дослідники досі нічого не знають.

Дослідники найточніше відновили ранню історію кількох астероїдів. Їхні результати показують, що рання Сонячна система була більш хаотичною, ніж вважалося.

На зображеннях Чумацького Шляху видніються мільярди зірок, розташованих у вигляді спіралі, що розходиться від центру галактики, з освітленим газом між ними. Але наші очі можуть побачити лише поверхню того, що утримує нашу галактику разом. Близько 95% маси нашої галактики невидимі та не взаємодіють зі світлом. Вона складається із загадкової субстанції під назвою темна матерія, яку ніколи не вимірювали безпосередньо.