Отримано перший повний огляд орбітального кільця пилу Венери

Місія NASA «Сонячний зонд Паркер» надала вченим перший повний огляд орбітального пилового кільця Венери — колекції мікроскопічних частинок пилу, яка циркулює навколо Сонця вздовж орбіти Венери. Хоча попередні місії вже проводили деякі спостереження за орбітальним пиловим кільцем Венери, зображення Сонячного зонда Паркер першими показують планетне кільце пилу уздовж майже всієї 360-градусної протяжності навколо Сонця.

Про це розповідають в НАСА.

Прилад WISPR (Ширококутній візуалізатор для сонячного зонда) призначений для вивчення сонячного вітру, матеріалу, що постійно витікає із Сонця. Космос кишить пилом, який відбиває стільки світла, що зазвичай світить принаймні в сто разів яскравіше сонячного вітру. (Світло, що відбивається від космічного пилу, створює зодіакальне світло, яке іноді видно із Землі у вигляді слабкого стовпа світла, що піднімається вгору від обрію).

Для того, щоб побачити сонячний вітер за допомогою WISPR, вчені використовують обробку зображень для видалення з них пилового фону та зірок. Цей процес працював настільки добре, що орбітальне пилове кільце Венери -- яке виглядає як яскрава смуга, що тягнеться поперек зображень -- також була вилучена. Лише після того, як Сонячний зонд Parker здійснив маневри кочення для управління своїм імпульсом на шляху до наступного сонячного обльоту, який змінив орієнтацію камер, статичне пилове кільце було помічене вченими. Виходячи з відносної яскравості, вчені підрахували, що пил вздовж орбіти Венери приблизно на 10% щільніший, ніж у сусідніх регіонах. Результати були опубліковані 7 квітня 2021 року в журналі “The Astrophysical Journal”.

Німецько-американський космічний апарат "Геліос" та місія NASA "СТЕРЕО" — скорочення від "Обсерваторія сонячно-земних відносин" — і раніше проводили спостереження пилового кільця вздовж орбіти Венери. Ці вимірювання дозволили вченим розробити нові моделі походження пилу вздовж орбіти Венери. Чутливі візуалізатори й унікальна орбіта Сонячного зонда Паркер надали вченим безпрецедентний погляд на пилове кільце Венери — те, до чого прагнула наукова група з перших днів місії.

Оскільки Сонячний зонд Parker летить все ближче і ближче до Сонця під час своєї місії, наукова група також очікує зробити перші спостереження у давно гіпотезованій безпиловій зоні — регіоні, близькому до Сонця, де пил нагрівся і випарувався від інтенсивного сонячного світла. Якщо поблизу Сонця є зона без пилу — ідея, підкріплена регіонами розрідженого пилу, яку Сонячний зонд Паркер вже спостерігав здалеку, — це не тільки підтверджує теорії про взаємодію нашої зірки з пилом, що знаходиться поблизу, але може також допомогти астрофізикам, які вивчають більш віддалені об'єкти: подібно до того, як космічний пил може заважати бачити сонячний вітер, він також може заважати у вимірювані зірок та галактик.

Однак багатьох вчених цікавить саме пил. Наприклад, точне походження пилу, який заповнює Сонячну систему, не є сталою наукою. Протягом десятиліть вчені в основному вважали, що пил — це сміття з комет і астероїдів — але нові дослідження, що використовують дані місії НАСА Юнона до Юпітера, свідчать про те, що пилові бурі на Марсі можуть бути джерелом великої частини пилу Сонячної системи.

Космічний пил може також утворювати будівельні блоки для зірок і планет, переносити гази між зоряними системами та створювати живильне середовище для молодих планет. Такими були деякі з питань в голові у вчених у ході ракетної місії DUST — скорочення від «Визначення невідомих, але важливих ознак», яка стартувала в 2019 році, щоб дослідити, як зерна пилу коагулюють в мікрогравітації космосу.

! Читайте ще цікаві новини про космос на сайті, або слідкуйте за ними на Facebook.