Галактики

У результаті дослідження, проведенего кафедрою фізики та астрономії Пенсільванського університету, створено найбільший на сьогодні каталог морфологічної класифікації галактик. Під керівництвом колишніх постдоків Хесуса Вега-Ферреро та Хелени Домінгес Санчес, які працювали з професором Маріангелою Бернарді, цей каталог морфологій 27 мільйонів галактик дає ключові уявлення про еволюцію Всесвіту.

Зазирнувши назад на 10 мільярдів років у минуле Всесвіту за допомогою космічного телескопу “Хаббл”, астрономи виявили пару квазарів, які знаходяться настільки близько один до одного, що виглядають як єдиний об’єкт на фотографіях з наземних телескопів, але не для Хаббла. Дослідники вважають, що квазари знаходяться дуже близько один до одного, оскільки вони перебувають у ядрах двох галактик, що зливаються. Команда згодом знайшла чергову пару квазарів в іншому дуеті галактик, що зіштовхуються.

Космічний телескоп зробив фото своєрідної спіральної галактики NGC 7678, також відомої як Arp 28.

Це вражаюче зображення висвітлює величну спіральну галактику Мессьє 106 та її мініатюрних сусідів, а також щільне поле фонових галактик та зірок переднього плану. Це, можливо, найкращий вигляд Мессьє 106 у всій її повноті, що показує як викривлений центральний диск, так і розріджені зовнішні обсяги галактики.

Ця незвичайна лінзоподібна галактика, проміжної форми між спіральними та еліптичними галактиками, втратила майже весь газ та пил зі своїх фірмових спіральних рукавів, які колись оберталися навколо її центру.

Визначення того, наскільки швидко Всесвіт розширюється, є ключовим для розуміння нашої космічної долі, але з більш точними даними виникла загадка: оцінки, засновані на вимірах у нашому локальному Всесвіті, не узгоджуються з екстраполяціями з епохи незабаром після Великого Вибуху 13,8 мільярдів років тому.

На цьому знімку, зробленому за допомогою космічного телескопа Хаббла, зображено NGC 4826 - спіральну галактику, розташовану за 17 мільйонів світлових років від нас у сузір’ї Кома Береніс (Волосся Береніси).

Отримано прямі спостереження, що масивні галактики в ранньому Всесвіті живилися через канали холодного газу, виживаючи, незважаючи на більш гаряче оточення, і це дозволяло галактикам утворювати зірки.

Як відомо, великі галактики відбирають газ, який займає простір між зірками у менших супутникових галактиках. Астрономи виявили, що ці маленькі галактики-супутники також містять менше "молекулярного" газу в своїх центрах.

Використовуючи зоряну кінематику, вчені дослідили ультратьмяні карликові галактики на розподіл щільності темної матерії, і виявили невідповідність з однією з найвідоміших теорій щодо темної матерії.