«Габбл» і «Евклід» показали об′єднане зображення туманності «Котяче око»

Космічний телескоп «Габбл» об′єднався з телескопом «Евклід» для створення нового зображення одного з візуально найскладніших залишків зорі, що вмирає: планетарної туманності «Котяче око», також відомої як NGC 6543.

Про це повідомляють в НАСА, передають OstanniPodii.com.

NGC 6543 розташована в сузір′ї Дракона за 4400 світлових років від нас і вже десятиліттями зачаровує астрономів своєю складною багатошаровою структурою.

Новини за подібною темою:

		Астрономи стали свідками роботи космічної системи вторинної переробки
		«Евклід» виявив найдавніші квазари Всесвіту
		«Габбл» випадково зафіксував розпад комети

Туманності називаються планетарними через свою круглу форму, яка робила їх схожими на планети при спостереженні через старовинні телескопи. Насправді вони є розширюваним газом, викинутим зорями на останніх етапах своєї еволюції. Саме в туманності «Котяче око» у 1864 році було вперше це з′ясовано — дослідження спектра її світла виявило випромінювання окремих молекул, характерне для газу, що відрізняє планетарні туманності від зірок і галактик.

«Габбл» також революціонізував наше розуміння планетарних туманностей. Його детальні зображення показали, що простий круглий вигляд планетарної туманності, який бачимо із Землі, приховує дуже складну морфологію. Це особливо стосувалося туманності «Котяче око», де зображення «Габбла» 1995 року виявили раніше небачені структури, що розширили наше розуміння того, як утворюються планетарні туманності.

На цьому новому зображенні телескоп «Габбл» зафіксував саме ядро хмари газу за допомогою субінструменту High Resolution Channel (Канал високої роздільної здатності) на своїй Вдосконаленій камері для спостережень (ACS). Цей інструмент оптимізований для отримання дуже чітких зображень дрібних деталей на невеликій площі, таких як складні особливості в центрі туманності «Котяче око». Частина цих даних також була використана в попередньому зображенні туманності Котяче око, опублікованому в 2004 році. Раніше невикористані дані ACS поєднані з найсучаснішою технологією обробки зображень для створення цього нового зображення, найчіткішого з усіх, що коли-небудь були зроблені з цією туманністю. Credit: ESA/Hubble & NASA, Z. Tsvetanov

Цього разу для створення нового зображення NGC 6543 до телескопа «Габбл» приєднався космічний телескоп «Евклід» Європейського космічного агентства. Їх поєднані «очі» розкривають у цьому об’єкті надзвичайну складність процесу загибелі зірок. Хоча «Евклід» був розроблений переважно для картографування далекого Всесвіту, в рамках своїх глибоких досліджень він зафіксував туманність «Котяче око». На розлогому знімку «Евкліда» у ближньому інфрачервоному та видимому світлі дуги та нитки яскравої центральної області туманності розташовані в ореолі з різноколірних фрагментів газу, що віддаляються від зорі. Це кільце було викинуте зорею на більш ранній стадії, до того, як сформувалася основна туманність у центрі. Вся туманність виділяється на тлі далеких галактик, демонструючи, як за допомогою «Евкліда» можна побачити як місцеву астрофізичну красу, так і найвіддаленіші куточки космосу.

Об′єднане зображення туманності Котяче око від двох телескопів. Credits: ESA/Hubble & NASA, ESA Euclid/Euclid Consortium/NASA/Q1-2025, J.-C. Cuillandre & E. Bertin (CEA Paris-Saclay), Z. Tsvetanov

У рамках цього розширеного огляду туманності та її околиць телескоп «Габбл» зафіксував саме ядро хмари газу у видимому світлі з високою роздільною здатністю разом з додатковими деталями в центрі цього зображення. Дані показують мозаїку концентричних оболонок, струменів високошвидкісного газу та щільних вузлів, сформованих під дією ударних взаємодій, — особливості, які здаються майже нереальними у своїй складності. Вважається, що ці структури відображають епізодичну втрату маси зорею при її смерті в центрі туманності, створюючи своєрідний космічний «викопний літопис» її останніх етапів еволюції.

Поєднання фокусованого зображення «Габбла» з глибокими спостереженнями «Евкліда» не тільки підкреслює вишукану структуру туманності, але й розміщує її в ширшому контексті Всесвіту, який досліджують обидва космічні телескопи. Разом ці місії надають багатий і взаємодоповнювальний погляд на NGC 6543, розкриваючи делікатну взаємодію між процесами кінця життя зірок і величезною космічною мозаїкою поза ними.

• космічний телескоп Хаббла
• телескоп Евклід
• планетарна туманність