Бетельгейзе повільно відновлюється після “зриву даху”

Спостереження “Хаббла” дають ключ до розгадки того, як червоні зорі втрачають масу на пізніх етапах свого життя, коли їх печі ядерного синтезу перегорають, перш ніж вони вибухнуть як наднові.

Про це розповідають в Центрі астрофізики Гарвардського університету та Смітсонівського інституту, передають OstanniPodii.com.

Аналізуючи дані космічного телескопа "Хаббл" та кількох інших обсерваторій, астрономи дійшли висновку, що у яскраво-червоної зорі-надгіганта Бетельгейзе буквально “відірвало дах” у 2019 році — вона втратила значну частину своєї видимої поверхні та здійснила гігантський Викид поверхневої маси (ВПМ). Такого ніколи раніше не спостерігалося у поведінці звичайних зірок.

Сонце регулярно здуває частини своєї розрідженої зовнішньої атмосфери, корони, у події, відомій як Викид корональної маси (ВКМ). Але в результаті ВПМ у Бетельгейзе було викинуто у 400 мільярдів разів більше маси, ніж у звичайному ВКМ.

Зоря-монстр досі повільно оговтується від цього катастрофічного потрясіння.

“Нині Бетельгейзе продовжує робити дуже незвичайні речі: її внутрішня частина ніби підстрибує”, - каже Андреа Дюпрі з Гарвард-Смітсонівського Центру астрофізики.

Ці нові спостереження дають ключ до розгадки того, як червоні зорі втрачають масу на пізніх етапах свого життя, коли їх печі ядерного синтезу перегорають, перш ніж вони вибухнуть як наднові. Кількість маси, яку втрачають ці зорі, суттєво впливає на їхню долю. Однак дивовижна поведінка Бетельгейзе не є свідченням того, що зоря незабаром вибухне. Отже, подія втрати маси необов'язково є сигналом неминучого вибуху.

Зараз Дюпрі збирає воєдино всі шматочки головоломки поведінки зірки до, після та під час виверження у послідовну історію про небачену раніше титанічну конвульсію зірки, що старіє.

Сюди входять нові спектроскопічні дані та зображення, отримані від роботизованої обсерваторії STELLA, Ешеле-спектрографа з відбивачем Тіллінгхаста (TRES) обсерваторії Фреда Л. Віппла, космічного апарату НАСА "Обсерваторія сонячно-земних зв'язків" (STEREO-A) та Американської асоціації спостерігачів змінних зірок (AAVSO). Дюпрі наголошує, що дані Хаббла відіграли вирішальну роль у розгадці цієї таємниці.

Новини за подібною темою:

Червоний гігант Бетельгейзе був жовтим близько 2000 років тому

“Ми ніколи раніше не спостерігали викиду величезної маси з поверхні зірки”, - каже вона. “Ми маємо справу з чимось, що відбувається, чого ми не до кінця розуміємо. Це абсолютно нове явище, яке ми можемо спостерігати безпосередньо й розпізнавати деталі поверхні за допомогою Хаббла. Ми спостерігаємо за зоряною еволюцією в реальному часі”.

Титанічний спалах 2019 року ймовірно був спричинений конвективним шлейфом діаметром понад 1,6 мільйона кілометрів, що вирвався з глибин зірки. Він викликав поштовхи й пульсації, які відірвали шматок фотосфери, залишивши зірку з великою прохолодною ділянкою поверхні під хмарою пилу, утвореною шматком фотосфери у ході остигання. Зараз Бетельгейзе щосили намагається оговтатися після цієї травми.

Ця частина відірваної фотосфери була вагою приблизно у кілька разів більше нашого Місяця. Вона полетіла у космос та охолонула, утворивши пилову хмару, яка блокувала світло зірки, видиме земними спостерігачами. Потьмяніння, яке почалося наприкінці 2019 року та тривало кілька місяців, було легко помітне навіть астрономам-аматорам, які спостерігали за зміною яскравості зірки. Одну з найяскравіших зірок на небі, Бетельгейзе, легко знайти у правому плечі сузір'я Оріона.

Ще фантастичнішим є те, що 400-денна пульсація надгіганта тепер зникла, можливо, принаймні тимчасово. Протягом майже 200 років астрономи вимірювали цей ритм змін яскравості Бетельгейзе та рухів її поверхні. Його порушення свідчить про жорстокість вибуху.

Внутрішні конвективні осередки зірки, які викликають регулярну пульсацію, можливо, переміщуються, як розбалансований бак пральної машини, припускає Дюпрі. Спектри TRES і Хаббла вказують на те, що зовнішні шари можливо прийшли в норму, але поверхня все ще підстрибує, як желатиновий десерт на тарілці, поки фотосфера відновлюється.

Хоча на Сонці відбуваються викиди корональної маси, внаслідок яких відлітають невеликі шматки зовнішньої атмосфери, астрономи ніколи не спостерігали, щоб у космос викидалася така велика кількість видимої поверхні зірки. Тому викиди поверхневої маси та викиди корональної маси можуть бути різними подіями.

Бетельгейзе зараз настільки величезна, що якби вона замінила Сонце в центрі нашої Сонячної системи, її зовнішня поверхня сягала б далі орбіти Юпітера. Дюпрі використовувала "Хаббл" для виявлення гарячих плям на поверхні зірки у 1996 році. Це було перше пряме зображення зірки, відмінної від Сонця.

Космічний телескоп Джеймса Вебба, можливо, зможе виявити викинутий матеріал в інфрачервоному світлі, оскільки він продовжує віддалятися від зірки.

! Читайте ще цікаві новини про космос на сайті, або слідкуйте за ними на Facebook.

• Бетельгейзе